Сьогодні українські жінки за кордоном стали потужним голосом публічної та культурної дипломатії. Вони не просто інтегруються в європейське суспільство, а виступають драйверами масштабних соціальних проєктів, які тримають Україну у фокусі світової уваги. Яскравим прикладом такого ефективного менеджменту в еміграції став меморіальний забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України», який уже третій рік поспіль успішно масштабується у Копенгагені. Цього року подія, що відбулася в королівському парку Frederiksberg Have, об’єднала українську громаду, дипломатів, волонтерів та данських військових. За бездоганною логістикою та глибоким змістом акції стоїть синергія сильних інституцій: ГО Women for Ukraine, української суботньої школи «Родовід» та Посольства України в Данії. Для бізнес-спільноти цей захід є унікальним кейсом того, як громадський сектор під керівництвом жінок будує міжнародне партнерство та протидіє глобальним викликам — зокрема, європейській «воєнній втомі».
Головною ініціаторкою та координаторкою забігу в столиці Данії є Анна Волощенко, керівниця організації Women for Ukraine. Для неї цей проєкт — це не лише данина шани, а й відповідальний процес управління соціальними змінами та згуртування громади навколо спільних цінностей:
– « Я особисто вже третій рік поспіль ініціюю проведення цього забігу в Копенгагені. Взялася за його організацію одразу, щойно дізналася про таку можливість, тому що вважаю: це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто заплатив найвищу ціну у боротьбі за нашу свободу та незалежність. З моїх спостережень, ця ініціатива щороку знаходить величезний відгук серед української громади Копенгагена. Як співорганізаторка я бачу, що багато людей реєструються, щоб бігти за Героїв, які не були публічними особами, але яких вони знали особисто — друзів, знайомих, рідних. Тому для багатьох цей забіг — це не просто символічна подія, а дуже особистий спосіб вшанувати пам’ять конкретної людини. Водночас для нас як для організаторів надзвичайно важливо, що до забігу можуть долучатися всі, незалежно від національності. Пам’ять про людей, які віддали життя, захищаючи свободу своєї країни — це універсальна цінність, зрозуміла не лише українцям», — зазначає Анна Волощенко.
Менеджмент проєкту передбачає глибоку психологічну та інформаційну роботу. Анна ділиться, що для учасників, які не мають особисто загиблих близьких, ми заохочуємо їх приймати участь. Зі свого боку ми надаємо інформацію про платформи де ці історії висвітлюються.-
– «Відповідно до меморандуму із засновниками ініціативи в Україні, ми не пов’язуємо цей рух із жодним збором коштів — навіть із благодійною метою. Це принципово важливо, адже насамперед це подія вшанування пам’яті, і ми хочемо зберегти саме цей її сенс. Перед стартом ми традиційно проводимо хвилину мовчання, а після фінішу робимо спільне фото. І щороку бачимо, що люди не поспішають розходитися — всім хочеться залишитися трохи довше, поспілкуватися, просто побути разом. Саме в цьому полягає особлива цінність забігу, який дає простір підтримки та відчуття єдності», — додає керівниця організації.
Важливою складовою успіху забігу стало залучення освітнього сектору. З самого початку Women for Ukraine об’єднали зусилля з українською суботньою школою «Родовід». Директор школи Олексій Федорук присвятив свій забіг легендарному льотчику, Герою України Олексію Мещерякову (позивний «Месь») — людині, завдяки якій Україна отримала винищувачі F-16 від Данії. Олексій наголосив на стратегічній важливості виховання історичної пам’яті у дітей, які ростуть за межами Батьківщини:
– «Історично так складається, що в українців коротка пам’ять. Знаючи пригноблення російської імперії, на жаль, через одне-два покоління завдяки пропаганді й тиску, який робила Росія раніше в Радянському Союзі, ми забували про те, що таке Росія. І на жаль, після отримання Незалежності Росія продовжувала надалі впливати на українців і на їхню свідомість. Важливість передавати дітям в школі, в родинах, в різних просторах пам’ять про Героїв — це те, щоб хоча б два, три покоління пам’ятали і розуміли, з ким ми маємо справу. На жаль, ціною багатьох жертв, і вони не мають бути забуті, знецінені, оскільки вони боролись за наше майбутнє. Звісно, в школі ми будемо з дітьми говорити про це і після забігу, і під час уроків, і на Покрову в свято День захисника і захисниці України».
Проєкт, який сьогодні координують жінки в Данії, має потужний загальнонаціональний та міжнародний фундамент. Його засновник, український ветеран, громадський діяч та голова ГО «Славетні Епохи України» Олег Дурмасенко, підкреслює глибоку трансформацію забігу, який починався у 2018 році з невеликої групи однодумців:
– «За ці трагічних 12 років українська нація зрозуміла, що таке захищати рідну землю… З самого початку головна ціль була, щоб ми гідно вшановували загиблих героїв. На щастя, тоді не було таких величезних втрат як зараз, і тим більше ціна цього забігу ще більше зросла. Ціль цього забігу, навіть його формат — це єднання української нації і інструмент для того, щоб до цього руху приєднувалось ще більше українців. Цей забіг за життя — це рух, який буде жити довго. Ми несемо пам’ять суспільству, ми несемо інформацію про наших Героїв… Цей забіг об’єднує весь світ — в один день біжить Перу, в один день біжить Зеландія чи Ужгород чи Львів, Чернівці і всі з одним помислом. Слава Україні! Героям слава!»
Підтримка з боку офіційної дипломатії підтверджує високий рівень організації заходу. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Данія Андрій Яневський особисто подолав дистанцію у 5 кілометрів на честь військового та активіста Павлa Петриченка (позивний «Інвестор»):
– «Я щиро радію з того, що українці свідомо приходять і з кожного року все більше долучаються, і приводять дітей. Кожний раз, коли українці збираються разом в Данії, Швеції, Норвегії чи будь-де, ми нагадуємо світу про себе, про те, що війна триває, українська нація незламна і бореться за свою свободу. Тому кожен такий мирний захід, прояв української сили нагадує данцям про нас. Сьогоднішній забіг за Героїв — це незламність українського духу і про хоробрість тих найкращих, які пішли на війну і віддали найцінніше — своє життя».
Головний успіх будь-якого лідера — це люди, які йдуть за його ідеєю. На забіг, організований Women for Ukraine, вийшли сотні учасників із власними, глибоко особистими історіями:
Марина Блохіна (дистанція 2 км), представниця діаспори, бігла всією родиною — з чоловіком та дітьми — в пам’ять про свою землячку, легендарну парамедикиню Яну Рихліцьку:
– «Для мене вона героїня… Данці реагують по-різному, але більшість питають, цікавляться, приєднуються до забігу та підтримують… Кожного разу, коли ми біжимо дистанцію, ми намагаємось якнайбільше прочитати про цих героїв як людей… Цим забігом ми завдячуємо їм»
Ольга Скрипник (дистанція 2 км) присвятила свій третій забіг у Копенгагені пам’яті близького друга — Героя Сергія Грубого (позивний «Хрест») із Київщини, відзначаючи його неймовірну мужність, спокій та лідерські якості на полі бою.
Іван Маруцан, волонтер (дистанція 10 км), подолав найдовшу дистанцію на честь свого названого брата Олександра Арнаута (позивний «Ара»), який загинув 2,5 роки тому, захищаючи Україну.
Борис Підгурський, вчитель фізкультури (дистанція 10 км), біг разом із сім’єю в пам’ять про однокласника Руслана Макуху:
– «Ми повинні показувати іншим людям, країні Данії, що в Україні війна і ми продовжуємо цю війну високою ціною. Загиблі полягли недарма»
Наталія Розлік (дистанція — «7 пісень») виміряла свій забіг унікальним способом — піснями, як це робив її загиблий колега, медійник видання «Заборона Медіа» Володимир Фоміченко-Закуцький:
– «Володя прийняв свідоме рішення йти захищати Україну в 2022 році… Він допомагав документувати воєнні злочини, діставав тіла в Бучі… Він не міг залишатись осторонь. Володя загинув під час бойового завдання у місті Покровськ . Він став 126 медійником, який віддав життя внаслідок російської агресії. Коли його питали, скільки він бігає, він казав: “Я бігаю 7 пісень”. Сьогодні мій забіг був — 7 пісень».
Ефективність менеджменту Women for Ukraine підтверджується тим, що подія залучає іноземну аудиторію. Мікель Расмусен, данський військовослужбовець, чия дружина є українкою, пробіг дистанцію за воїна капітана Петра Коренківського (загинув за два тижні до акції на Донецькому напрямку ) і дав чітку оцінку важливості заходу для Європи:
– «Стосовно мессиджу європейському суспільству — це для того, щоб Європа не забувала, що війна продовжується. Є такий феномен, що називається “військова втома” — коли люди призвичаюються до війни, співчувають, але вже недостатньо допомагають. Коли ми робимо такі заходи і беремо у них активно участь, ми цим привертаємо увагу і актуалізуємо питання знову. Я сам данський військовий і розумію важливість усього цього».
Забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» у Копенгагені наочно демонструє: сучасне жіноче лідерство в еміграції є потужним інструментом впливу. Завдяки чіткій стратегії, партнерству з дипломатичними та освітніми структурами, ГО Women for Ukraine не лише зберігає національну ідентичність громади, а й трансформує особистий біль у масштабну міжнародну солідарність, змушуючи європейське суспільство залишатися свідомим та дієвим.
Читайте також: «6 місяців економічного кисню»: чому збереження малого та середнього бізнесу — це питання нашої обороноздатності
Авторка: Олена Ляуданскайте
Фото: Анастасія Сервюкова