«Пишатися своїми компаніями та підтримувати національного виробника», – Борис Шестопалов, кандидат економічних наук, успішний підприємець, CEO “HD–group”, національної компанії з філіалами, представленими у більшості регіонів України. В інтерв’ю говоримо про екологію, карантинну кризу та підтримку малого бізнесу у цей доволі непростий час!
Добрий день, Борисе Борисовичу! Ви – активний учасник національного проєкту «Озеленення України», що мав відбутися весною 2020 року. Скажіть, у чому полягає конкретно Ваша мотивація до участі у вищезгаданому проєкті?
Добрий день! Насправді для цього є декілька причин. Насамперед, я – CEO компанії HD-group, народженої 2019 року. Компанії, основним напрямком якої є перероблювання сільгосппродуктів. Через це ми так близько, практично одним рукостисканням, пов’язані з фермером і землею. А тут, як ви самі розумієте, однією рукою сягнути до теми екологічності.
По-друге, необхідно пам’ятати, що я та наша компанія родом із Запоріжжя – міста, для жителів котрого екологія є зовсім не порожнім звуком. Це зворотна сторона індустріалізації. Усе те, що раніше вважалося досягненнями Радянського Союзу, коли «в одному місті знаходиться понад 100 союзних, 300 регіональних підприємств», звучало так чудово, але тоді ніхто і гадки не мав аналізувати вплив такого будівництва на територію та її жителів. Тому екологія у Запоріжжі – тема, яка завжди лідирує у соціальних опитуваннях суспільної думки. Сьогодні наша компанія вже практично є національною, у перспективі міжнародною, але ми вважаємо себе родом із Запоріжжя, і наш базовий офіс досі знаходиться тут, хоч ми вже частково перебралися до Києва.
Так, ми відчуваємо відповідальність і за своїх співробітників, і за членів наших сімей та й, власне кажучи, за себе. Усі розуміють, що Запоріжжя не випадково є містом із підвищеним рівнем захворювань серцево-судинної та дихальної систем. Справа зараз трохи поліпшується, але питання неоднозначне: деіндустріалізація дійсно позитивно впливає на екологію, але негативно на економіку.
Тож коли Ганна Крисюк і Сергій Гайдайчук, організатори проєкту «Озеленення України» запропонували мені приєднатися до висадження дерев, у мене не було жодних сумнівів щодо участі, а враховуючи, що я ще й член CEO Club Ukraine, це стало взагалі моєю почесною місією.
Яких заходів необхідно вживати окремим індивідам, аби, скажімо, оптимізувати стосунки Людини та Природи?
Брати участь в «Озелененні України». Насправді, складно уявити собі проєкт із такою ж високою соціальністю та персоналізацією. А яким іншим способом житель міста може вплинути на кліматичні зміни? Тут тільки ходити на демонстрації, блокувати прохідні заводів та інші методи, що не завжди є ефективними та доцільними. Проте, закриття заводів теж не варіант: закриваючи підприємства, ми породжуємо гігантську проблему, пов’язану з наявністю величезної кількості безробітних людей. Задача влади та громадських організацій – стимулювати підприємства, аби у своїй діяльності вони керувалися принципами екологічності щодо навколишнього середовища.
Для звичайної ж людини найефективніший і найпростіший спосіб екологічно себе проявити – у вихідний день взяти пакет для сміття та позбирати пластикові пляшки у найближчому ліску. Це буде ідеальним внеском – помітним і не затратним, окрім прогулянки на свіжому повітрі. Я, до речі, дуже люблю робити це разом із сім’єю. І хочу вам сказати, що з величезним захопленням, проходячи щонеділі ту саму територію, помічаю, що пакетів стає набагато менше. Мені здається, що у людей, які відпочивають у лісі, рука не повертається викинути зайву пляшку, коли вони бачать, що ми робимо. Зробити маленький крок – викопати ямку та посадити деревце чи кущик – не так вже й складно, але точно дієво.
Виходячи з відомої Вам інформації, чи проводять у Запоріжжі якісь заходи, що могли б допомогти у розв’язанні проблеми викидів шкідливих речовин у повітря?
Звісно! У нашому місті вже не перший рік проходить Міжнародний екологічний форум. Його здійснюють за підтримки цілої низки європейських агентств. Зазвичай форум проходить навесні, як раз ось мав би відбутись у розпал карантину, але його перенесли на жовтень. Ми дуже розраховуємо, що жоден новий карантин не завадить його провести.
У межах форуму планують провести День озеленення. Для цього в один із трьох днів екофоруму ми беремо цілий ряд тематичних панелей, присвячених проблемам клімату, антропологічному впливу та способам сумісного протистояння. Ми плануємо масштабну акцію висадки дерев усім містом, яка буде стрімитися на екранах. Також, у нас є ціла крута ідея створення подарункового сертифіката. Уявіть, що ви можете подарувати близькій людині не квіти, а сертифікат на дерево, у якому буде вказана його геопозиція. Ви дружно зможете його відвідувати та дивитися як воно себе почуває.
На додаток, у нас виникла ідея проєкту створення маленького ландшафтного парку на території одного з ліцеїв. Якщо цей проєкт спрацює, ми продовжимо його реалізацію в інших ліцеях міста. Я думаю, було б чудово, якби школи включили його у свою освітню програму, наприклад, як частина уроку біології. Загалом, ініціатива крута тим, що до неї може приєднатися кожен – часом, грошима, деревом, кущем, при цьому відчуваючи свою важливість і корисність у поліпшені середовища існування людей.
Всесвітній карантин виявився серйозним викликом для всієї світової спільноти. Борисе Борисовичу, розкажіть нам, як Ви, зокрема Ваша компанія HD–group, змогли справитися з новими умовами існування?
Попри всі кризи, які ми переживали до цього, спричинений пандемією lockdown – перший досвід у нашому житті, коли сам факт ведення бізнесу був неможливим. У нашому кейсі було трохи легше, оскільки попит на базові харчові продукти не зменшувався. З іншого боку, нам необхідно було гарантувати безпеку харчового виробництва на 15 промислових майданчиках по всій країні. Кожний комбінат – велика кількість людей на одній території. Як ви розумієте, термометрія в такій ситуації є недостатньо ефективним рішенням. У штаті нашої компанії тепер з’явився свій санітарно-епідеміологічний лікар. Стало хоча б щось зрозуміло, бо на початку пандемії не було ніяких протоколів, передавали з уст в уста різні легенди, називалися чарівні препарати, а ВООЗ і МОЗ відреагували значно пізніше. Можу сказати, що коли ми почали визначати, де ж ще є ризики, знову ж таки, стало зрозуміло, що основні ризики знаходяться в ланцюжку постачання. Ми багато чого споживаємо і для багатьох компаній ми є важливим покупцем – від запчастин до інгредієнтів. Для нас було дуже цінним, щоб ці ланцюжки не були порушені й, відповідно, ми мало чим могли допомогти, крім бездоганної фінансової дисципліни. Для цього ми залучили додаткові ресурси, щоб, як мінімум, у цій частині не стикатися з проблемами. Якщо поза проблематикою карантину ми могли б бути, скажімо, якоюсь мірою гнучкими з датами платежів, то під час карантину ми розуміли, що для кожного суб’єкта ринку будь-яка затримка в платіжках може бути критичною.
Як успішний бізнесмен, які поради з crisis management Ви можете дати малому та середньому бізнесу? Як не загубитися на ринку під час глобальної кризи?
Не думаю, що існують якісь унікальні рецепти, бо кожен виробляє їх для себе сам, виходячи зі специфіки свого бізнесу. Якщо середній бізнес вижив на ринку, він апріорі має певні можливості. Я думаю, що малому бізнесу потрібно насамперед сміливіше пропонувати свій сервіс і свої послуги великим компаніям; бути наполегливими в отриманні тих фінансових преференцій, які вони можуть отримати у банківської системи; у себе бути максимально стриманими у витратах; якщо все-таки плануєте вижити, сміливо відрізайте те, що ще вчора було шкода відрізати.
Ми навіть у себе це робимо зараз. Закриваємо ті проєкти, які бачимо, що можуть бути занадто хворобливими для компанії. Для себе ми обрали політику захисту команди, поваги до клієнтів і справедливої роботи з партнерами та постачальниками.
Ну і звичайно ж: коли ріжете витрати, не забувайте про прибуток!
Що держава може зробити, аби полегшити існування малому бізнесу?
От знаєте, в умовах істерії, коли у власника мережі закрили п’ять ресторанів і на ньому висять невиплати заробітної плати, оренди, комунальних платежів, йому просто потрібен ковток свіжого повітря у вигляді фінансового вливання. Можливо, частково безповоротного.
Ціла низка країн, не таких великих, як європейські країни, а, наприклад, країни Східної Європи, знайшли у собі сили та виділяють монетарну допомогу своєму бізнесу – поворотну, безповоротну, безпроцентну. Я думаю, що в такому випадку, держава могла би бути набагато більш активною у захисті інтересів бізнесу. Інакше його нікому підтримати.
І коли окремі економісти говорять про те, що всім має управляти ринок і саме він розбереться кому жити, а кому вмирати, я вважаю, що всі ці заяви, м’яко кажучи, злочинні. Наприклад, візьмемо харчову продукцію. Скажіть, які шанси має будь-який український виробник поборотися з такими компаніями, як Nestle чи Unilever? Ніяких. Попри всю мою повагу до цих монстрів, це прекрасні технологічні компанії, але зі столітніми історіями, безпрецедентною підтримкою, зокрема й на національному рівні. Українському бізнесу треба рости, і сьогодні в Україні є десятки прикладів компаній, які в цих умовах запроваджують європейські технології та вдосконалюють своє виробництво. Підкреслюю, я за здоровий протекціонізм, але він повинен існувати, зокрема для підтримки національного виробника. Потрібно пишатися своїми компаніями!
Особисто я не бачу особливої монетарної підтримки для того ж малого і середнього бізнесу. Так, державна підтримка «Доступні кредити 5-7-9%» – це інструмент, але, чесно кажучи, своєрідний. Там намальований такий профіт позичальника, що його можна просто поміщати в «Житії святих». Зрозуміло, це роблять, аби не піддавати ризику ще й банківську систему, але не називайте це антикризовою допомогою.
Чого Вас навчив карантин, спричинений Covid-19? Чи можна його назвати важливим уроком для людства і якщо так, то у якому контексті?
У розпал карантину, напевно, кінець березня – початок квітня, коли новини з європейських країн з розвиненою медициною та високим рівнем життя були просто жахливими, здавалося, що світ змінився назавжди. Футурологи та філософи вже говорили про переоцінку цінностей, що іndustrial виросте, а світ віртуальних грошей і бізнесів піде, що люди стануть іншими тощо. Знаєте, по тому, як швидко зняли маски та забули про засоби особистої безпеки, поки Covid-19 ще знаходиться на вулицях, можу сказати, що цей урок стосується далеко не всіх.
Я думаю, що, на жаль, така природа людської натури й особливо природа останнього часу. Усі так сильно зайняті особистим успіхом, що мало думають про успіх загальний. Це все прагматичний егоїзм, без якого, безумовно, не можна існувати, але, розумієте, до нього має додатися ще щось. Він повинен балансуватися з якоюсь соціальною відповідальністю. Можливо, це банальна фраза. Можливо, про це зараз усі говорять, змінімо термінологію. Нам необхідно навчитися балансувати між «моє» і «наше», «я» і «вони», а також шукати компроміс у частині співіснування.
Дуже хочеться вірити, що ми всі винесемо з цього урок, зокрема я. Це, знаєте, таке щеплення, яке для більшості виявилося несмертельним. Питання у тому, наскільки воно виявилося дієвим. І ми це зовсім скоро побачимо.
Наостанок, що саме ми маємо побачити?
Я вважаю, що ті проблеми, які ми називаємо кризою, ще не почалися. Уся ця ситуація має кумулятивний характер. У всіх підприємств існував певний запас міцності, тому поки що все плавно розвивається. Однак, чи відбувається різке пожвавлення економіки? Ні. І ті успіхи, які показував ритейл, сьогодні скотилися назад. Люди зараз почали дуже зважено ставитися до своїх витрат. І, оскільки різкого поліпшення не відбулося, а ринки так і не злетіли, я думаю, що слідом за певним, знаєте, літнім мажорним настроєм, прийде осінь, і тоді у нас є всі підстави отримати справжню кризу. Тоді всі уроки, отримані під час першої хвилі, необхідно буде імплементувати ще й у другій. А також багато чого залежатиме від тих, хто волею-неволею балотувався, пройшов і взяв на себе відповідальність за прийняття рішень щодо усієї держави.
