Наша перша співрозмовниця в Республіці Північна Македонія – Надзвичайний і Повноважний Посол України, кандидат філологічних наук, магістр зовнішньої політики пані Наталія Задорожнюк (закінчила Київський університет ім. Тараса Шевченка, Дипломатичну академію України, володіє македонською, болгарською та англійською мовами). З 2004 до 2008 року наша співрозмовниця вже працювала в Посольстві України в Македонії на посаді першого секретаря з політичних питань, заступника Посла. Через 10 років пані Наталія повернулась в Північну Македонію вже у статусі голови дипломатичної місії.
1. Ваше повернення до Македонії вже у статусі Посла – це збіг обставин чи заздалегідь запланований крок?
Нічого випадкового в житті не буває. Це доля, і я їй дуже вдячна. Я займаюсь Балканами ще з університету, з 1986 року, довгий час очолювала балканський напрям в МЗС України, працювала у балканських країнах. Але окреме місце в моєму серці завжди належало Македонії. Завершивши своє відрядження в Македонію у 2008 році, інтуїтивно я відчувала, що ця країна мене просто так від себе «не відпустить». І, коли мені надійшла пропозиція очолити Посольство України в Північній Македонії, для мене це було закономірно і логічно. Мову знаю, країну знаю, людей знаю, розумію процеси, які тут відбуваються.
2. Що в цій балканській країні Вам найбільше до вподоби?
Мені подобається, що тут немає такого шаленого ритму як в Україні, люди тут більше цінують «живе» спілкування, сусіди дуже дружні, разом відзначають спільні родинні свята, страшенно подобається як люди кажуть «Наталія, не се секірай, ужівай» («не нервуйся», «насолоджуйся»). Хотілося б, щоб і ми, українці, мали більше часу на отримання задоволення від життя, від спілкування з рідними, близькими. Я з гумором кажу своїм друзям, що Небесна канцелярія мене вдруге відправила у відрядження в Македонію, щоб цьому навчитися, але поки що щось не дуже виходить. Завжди кудись біжиш, завжди не вистачає часу.
3. Навчаючись на філологічному факультеті (слов’янське відділення) Ви з самого початку знали, що хотіли б займатись дипломатією? Дипломатична кар’єра – це Ваше свідоме прагнення?
Так, свідоме. Я хотіла стати дипломатом ще зі школи. У моєму маленькому містечку було пару кіосків з пресою. Раз на тиждень, найчастіше в суботу, туди привозили лише один примірник газети «За рубежом». Щосуботи я вставала рано, щоб ніхто, крім мене, не міг забрати цей примірник. Мені завжди були цікаві подорожі, люблю знайомитися з новими людьми. За зодіаком я – Стрілець. А як відомо, це знак подорожувальників, політиків та дипломатів.
4. Бути Послом – це взагалі жіноча справа? Чи складніше жінці робити кар’єру саме на дипломатичному полі?
Страшенно не люблю такі питання. Я не ділю ні вибір професії, ні справи на чоловічі і жіночі. Немає значення, хто є на посаді – чоловік або жінка, мають значення знання, освіта, характер, компетентність, вміння організовуватись і організовувати інших, цілеспрямованість, вміння визначати пріоритети. І тут немає поділу на чоловіків і жінок. У мене принцип, якщо чоловік потужніший, більш кваліфікований, більш амбітний, його мають просувати по службі, якщо жінка в професії сильніша – мають її підтримувати.
5. Найважливіші риси характеру чи здібності, без яких неможливо досягти успіху в дипломатичній кар’єрі.
Серед таких рис, як системність, наполегливість, стриманість, сміливість, компетентність, ерудиція, вміння приймати складні рішення в стресових ситуаціях, важливо вміння вчасно брати паузу і хороше почуття гумору.
6. Основний пріоритет сучасної жінки?
Створення можливостей себе реалізовувати в сферах, важливих для неї. Для мене – це робота і родина. Головне вірити в себе, в свою мету і не дозволяти впливу оточуючих, навіть дуже близьких і рідних, а також обставинам, відмовлятися від своєї мети. Звичайно будуть сумніви, навіть розпач, страх, що я не зможу, але конче необхідно вірити в себе, довіряти собі, і несамовито працювати завжди. Сміливість боротися.
7. Найголовніше у роботі керівника Дипломатичного представництва?
Досягати результату, вміння знаходити консенсус і компроміс, як всередині дипломатичної місії, серед співробітників Посольства, так і щодо загалом розвитку двосторонніх відносин.
8. З 2017 року на чолі дипредставництва в Македонії Вами дуже багато зроблено. Назвіть найвагоміші успіхи Вашої роботи за цей час?
Активізовано всі напрями двосторонньої співпраці. Скоп’є не тільки підтримує нашу позицію у боротьбі з російською агресією, а й стало постійним співавтором наших резолюцій в рамках міжнародних організацій, вперше за останні 14 років відбувся офіційний візит Міністра закордонних справ України в Північну Македонію, активізовано міжпарламентський діалог (вперше за весь час українсько-македонських відносин відбулися візити як в Україну, так і в Північну Македонію груп міжпарламентського співробітництва), маємо значне щорічне збільшення економічної співпраці, після 12-річної перерви було розблоковано роботу Міжурядової українсько-македонської Комісії з питань торговельно-економічного співробітництва; суттєвого поштовху отримала співпраця в сфері туризму (з 6 грудня 2020 року запроваджено перший в історії двосторонніх відносин прямий авіарейс Київ-Скоп’є, на початку 2021 року успішно проведено Перший українсько-македонський форум з питань туризму), активізовано роботу між ТПП двох країн, розширено договірно-правову базу двосторонніх відносин: підписано міжурядову Угоду про взаємні поїздки громадян на постійній основі, Угоду між Міністерством молоді та спорту України та Агентством з питань молоді та спорту РПМ про співпрацю у галузі молоді, фізичної культури та спорту, Угоду між Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів України та Міністерством сільського, лісового та водного господарства РПМ про співпрацю у галузі карантину та захисту рослин, готова до підписання оновлена Угода про вільну торгівлю; значного імпульсу надано міжрегіональній співпраці – встановлено побратимські зв’язки між шістьма містами двох країн. Мене визнано почесним громадянином одного з міст Північної Македонії. Багато зроблено в сфері публічної дипломатії. Маємо також амбітні конкретні плани на найближчу перспективу, але про них розповім вже в наступному інтерв’ю. України в Македонії стає більше.
9. Як відзначили 30-річчя Незалежності?
«По-наполеонівські». Організували в Скоп’є та інших містах країни три кіно фестивалі українського документального та художнього кіно. Разом з Make Dox-Creative Documentary Film фестиваль 19-26 серпня організували показ українських документальних фільмів (близько 11 робіт). Поровели 13-16 серпня разом з «Кінотекою Північної Македонії» показ трилогії О.Довженка «Звенигора-Арсенал-Земля», провели показ документальних та художніх фільмів «For-Post International Producer Center», зокрема стрічок про події у зоні бойових дій на Донбасі, а також про Чорнобиль. Відкрили виставку робіт українських майстринь. Використали і кулінарну дипломатію – організували вечір української кухні. Організовали також гастролі в Північну Македонію Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Саксаганського.
До того ж запустили аудіогід українською мовою в провідному музеї країни – музеї Македонської визвольної боротьби. І ще багато цікавих проектів.
10. Головні чинники успішного двостороннього співробітництва між Україною і Північною Македонією?
Шлях до успіху – це спільні зусилля двох сторін, розуміння інтересів кожної із сторін, пошук спільних взаємовигідних напрямів співробітництва. Цим власне і характерні сучасні українсько-македонські відносини.
11. Ваша особиста мотивація, або, якщо можна так висловитись, гасло по життю.
Contra spem spero Лесі Українки, а саме:
«Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!»
І завжди прагнути виходити за межі своєї власної зони комфорту.
