Юлія Крайнікова — власниця Paradeyes Optical в Канаді, українка, яка не побоялася змінити професію, країну і своє життя. Вона — приклад того, як мрія може привести до нового покликання і стати джерелом сили, стилю та натхнення. Її історія — не просто про підприємництво, а про якість, професіоналізм і справжнє служіння людям.
У клініці Юлії працює команда досвідчених оптометрістів, які проводять повну перевірку зору за найсучаснішими медичними протоколами. Paradeyes Optical — це не просто про підбір окулярів. Це місце, куди приїжджають клієнти з усього Великого Торонто, часто після невдалого досвіду в інших клініках, зі складними рецептами або випадками, де інші не змогли знайти рішення. Тут допомагають тим, кому вже здається, що допомогти неможливо.
Як виникла ідея створити власну оптику, і чому саме цей напрямок?
Чесно кажучи, я ніколи навіть не уявляла себе в оптиці. Я економіст за освітою, менеджер з маркетингу — усе моє професійне життя було про цифри, офіси, плани та презентації. Але доля любить несподівані повороти.
Одного разу, під час відпочинку біля Чорного моря, я побачила чоловіка, який продавав окуляри просто на пляжі. Це був звичайний момент, але він мене вразив. Ідея про те, що можна створити щось красиве, корисне, допомагати людям краще бачити і водночас дарувати впевненість — просто оселилася в мені. Спочатку це була мрія, потім — план, а далі — бізнес, який досі живе й розвивається.
Тепер я точно знаю: іноді найкращі рішення приходять у найнесподіваніші моменти.
Які були найскладніші моменти у процесі переїзду бізнесу з України до Канади?
Мій бізнес фактично не переїхав до Канади — я починала все з нуля. Найскладніше було адаптуватися до абсолютно нової системи: нові закони, інша культура спілкування з клієнтами, і все це — в країні, де я на той момент практично не говорила англійською. Мій рівень англійської на той момент був лише шкільним, і то — досить базовим.
Було багато страхів, багато невідомого, але з кожним кроком я набувала впевненості. Цей шлях навчив мене вірити в себе навіть тоді, коли здається, що не знаєш нічого.
Тепер я знаю: будь-який новий старт — це не поразка, а можливість вирости по-новому.
Що, на вашу думку, найбільше надихає жінок йти в бізнес?
Свобода. Жінки часто шукають простору для реалізації, для ідей, для самовираження. І коли ця внутрішня енергія стикається з обмеженнями — наприклад, у класичній офісній структурі, де багато рамок і мало ініціативи — починає народжуватися бажання створити своє.
Коли я працювала «на когось», усе було стабільно, зручно, навіть приємно. Але з часом з’явилось внутрішнє відчуття застою. День за днем — те саме: ніби все гаразд, але нічого не змінюється. А я по суті — бунтарка. Мені завжди хотілося змін, руху, живого простору для ідей, для власного бачення.
Я бачила, що багато речей можна зробити краще, інакше, з душею. Але без свободи — змінити щось майже неможливо. У мене були керівники, які не давали простору для ініціативи, і це дуже обмежувало.
У якийсь момент я зрозуміла: якщо я хочу справжніх змін — мені потрібно створити своє. Для мене це не було про прибуток. Це було про сенс. Про те, щоб довести: можна інакше. Можна з повагою до людей, з якістю, з турботою. І я зробила вибір на користь власного шляху — ризикнула і пішла туди, де могла бути собою.
Які риси характеру допомогли вам досягти успіху?
Наполегливість — це точно. І ще здатність не здаватися, навіть коли немає сил. Часто саме витримка — ключ до успіху, а не ідеальні знання.
Гнучкість також дуже важлива. Вміти адаптуватися до нових обставин, змінювати плани, не зациклюватися на одному. Світ швидко змінюється — якщо ти стоїш на місці, ти вже відстаєш.
І, звісно, віра в себе. Без неї нічого не працює.
Як виглядає ваш типовий день?
Я – сова, тому мій день не починається рано. Прокидаюся десь між 8 та 9 годиною. Починаю день з йоги — це дає енергію та настрій. Потім щільний сніданок — я вірю, що тіло повинно мати ресурси, щоб працювати.
Наш магазин відкривається з 11:00, і я завжди намагаюся бути там особисто. Для мене дуже важливо бути присутньою в процесах — я люблю працювати з клієнтами, бачити, як вони реагують на нові моделі, слухати їх. Це джерело натхнення.
Після роботи займаюся документами, плануванням, маркетингом. Не можу сказати, що це моя улюблена частина, але вона теж дуже важлива. Бізнес — це не лише креатив, а й відповідальність.
Чи брали ви участь у грантових чи урядових програмах підтримки бізнесу в Канаді?
Ні, поки що не брала участі. Це, мабуть, пов’язано з тим, що я не мала досвіду з подібними програмами ще з України. У Канаді дійсно існує багато ініціатив, які підтримують підприємців, особливо жінок. Наприклад:
- Canada Digital Adoption Program (CDAP): дає можливість отримати гранти на цифрову трансформацію бізнесу.
- Women Entrepreneurship Strategy (WES): надає фінансування, менторство та навчання саме для жінок у бізнесі.
- Futurpreneur Canada: підтримує молодих підприємців фінансово та інформаційно.
Можливо варто розглянути їх, але це не пріоритет для мене на сьогодні. Я звикла покладатися на власні сили.
Чи є різниця у веденні бізнесу в Україні та Канаді?
Так, і вона суттєва. У Канаді все структуровано, багато правил і бюрократії. Це створює стабільність, але іноді гальмує процеси. В Україні все значно гнучкіше. Там рішення приймаються швидко, можна імпровізувати, підлаштовуватися буквально щодня.
І одна, й інша система мають свої переваги й недоліки. Але коли відкриваєш той самий бізнес у новій країні — потрібно вміти адаптуватися. Це не лише про документи, а про ментальність, про розуміння місцевих клієнтів, про стиль спілкування.
Що порадите жінкам, які лише мріють про власну справу?
Не чекайте ідеального моменту — він не настане. Починайте зараз. З маленького кроку. Навіть якщо це просто план на аркуші. Головне — почати.
І пам’ятайте: помилки — це не провал. Це частина шляху. Всі їх роблять. Але ті, хто не зупиняються після помилок — саме вони йдуть далі.
У мене є улюблена фраза: якщо не можеш бігти — йди. Не можеш йти — повзи. Не можеш повзти — лягай і хоча б дивися в напрямку мрії. Це і є про шлях у бізнесі.
Що для вас означає “бачити чітко” — не лише у сфері оптики, а й у житті?
Для мене це — не про досконалу картинку. Це про внутрішню ясність. Коли розумієш, куди йдеш, що для тебе важливо, які цінності не хочеш зраджувати.
Іноді мені здається, що моє життя — трохи в тумані. Але навіть крізь туман я бачу контури своєї мети. І це дає сили йти далі.
Наскільки для вас важливий дипломатичний стиль у бізнесі?
Дуже важливий. Стиль — це не просто про одяг. Це про повагу. До себе, до команди, до клієнтів. Коли ти виглядаєш доглянуто — це говорить про твою відповідальність і ставлення до справи.
У нашій сфері зовнішній вигляд має величезне значення. Ми не просто продаємо окуляри. Ми продаємо стиль, впевненість, атмосферу. І я дуже люблю, коли моя команда це розуміє — коли дівчата на роботі з зачісками, манікюром, в підборах. Це створює відчуття класу — і клієнт це відчуває.
Професійний вигляд — це теж частина сервісу.
Читайте також: «Офіс Горизонт Європа в Україні» та можливості для українських учасників
Фото: Надія Яшан