Як зрозуміти, що ти нарешті знайшла свою справу? Можливо, тоді, коли працюєш без вихідних, проводиш по десять годин на зйомках, самостійно створюєш проєкти з нуля і при цьому щодня прокидаєшся з бажанням робити ще більше.
Сьогодні Ксенію Щербач знають як авторку та ведучу інтерв’ю-проєкту «Кейс», засновницю жіночої спільноти @femme_brunch_, медійну особистість та підприємицю, яка впевнено будує власний бренд.
Її історія — це не про випадковий успіх. Це шлях через професійні пошуки, сміливі рішення, періоди сумнівів і готовність обрати те, що справді відгукується.
В ексклюзивному інтерв’ю для Business Woman Ксенія Щербач розповіла про повернення до журналістики, створення «Кейсу», розвиток жіночого ком’юніті, боротьбу зі стереотипами та принципи, які допомагають їй рухатися вперед.
— З чого почався Ваш шлях як інтерв’юера та авторки проєктів, і в який момент Ви зрозуміли, що робота в кадрі та створення сенсів — це вже не просто хобі, а справа життя?
— Мій шлях почався ще в університеті. Я маю вищу освіту за спеціальністю журналістика, і ще під час навчання постійно ходила на кастинги, проби, брала участь у різних медійних проєктах. Працювала журналістом у газетах, інформаційних агентствах, працювала в кадрі, брала інтерв’ю, виїжджала на події, спортивні заходи, медійні вечірки та різні заходи по всій країні.
Потім життя трохи відвело мене від цієї професії. Але навіть коли я займалася іншими проєктами, всередині завжди знала, що рано чи пізно повернуся до журналістики та роботи в кадрі.
Після участі в проєкті «Холостяк» я почала більше замислюватися над тим, чим хочу займатися далі, і зрозуміла, що найбільше щастя мені приносить саме спілкування з людьми. Можливість ставити запитання, слухати історії, відкривати людину для глядача. Тоді я вирішила запускати власний проєкт.
Спочатку ми створили шоу «Адам та Єва перевернулись би в труні». Хоча, якщо чесно, ще тоді я хотіла запускати саме «Кейс». Але продакшн мене відмовив. Мені пояснювали, що інтерв’ю зараз дуже багато, що цей формат перенасичений і навряд чи швидко приверне увагу аудиторії. Тому ми зробили більш розважальний формат.
Шоу вийшло хорошим, у нас були зіркові гості, цікаві теми, воно отримало свого глядача. Але всередині я відчувала себе не зовсім на своєму місці. Мені завжди хотілося більше глибини. Хотілося не просто розважати, а говорити про людей, їхні історії, досвід і шлях.
Минулої зими я дуже вигоріла. Настільки, що серйозно думала закривати проєкт. Тоді ми поїхали з друзями в Буковель на новорічні свята і залишилися там більше ніж на тиждень. Я настільки відпочила, надихнулася горами, лижами, атмосферою, смачною їжею, наливками та самим відчуттям життя, що повернулася додому зовсім іншою людиною.
Пам’ятаю той момент дуже добре. Я просто сказала продакшну: «Ми все-таки запускаємо “Кейс”». Саме так я хотіла назвати проєкт від самого початку. І саме інтерв’ю були тим форматом, який я завжди хотіла робити. Сьогодні проєкту лише чотири місяці, зараз уже починається п’ятий. Але про нього вже говорять дуже багато людей. Він швидко набрав популярність, а головне — його почали сприймати як справді професійний інтерв’ю-проєкт.
Зараз ми працюємо у дуже інтенсивному темпі. Бувають дні, коли записуємо по три-чотири великі інтерв’ю поспіль. Нещодавно в нас був день, коли ми записали шість інтерв’ю за один день. Щоправда, це були два великі документальні випуски, які, я впевнена, матимуть дуже великий резонанс.
І саме в цьому ритмі я зрозуміла, що це справа мого життя. Коли ти працюєш без вихідних, самостійно пишеш сценарії, шукаєш гостей, продумуєш концепції випусків, переглядаєш монтажі, створюєш анонси, ведеш соціальні мережі, проводиш по 10 годин на зйомках і при цьому залишаєшся щасливою — це дуже показовий знак.
«Коли ти працюєш без вихідних, самостійно створюєш проєкти з нуля і при цьому залишаєшся щасливою — це дуже показовий знак того, що ти знайшла справу, якою готова займатися щодня»
Так, я втомлююся. Іноді дуже сильно. Але кожного дня прокидаюся з бажанням робити це далі. Саме тоді я й зрозуміла, що знайшла справу, яка робить мене по-справжньому щасливою.
— Ви поєднуєте блогінг, створення подій @femme_brunch_ та YouTube-проєкт «Кейс». Як з’явилися ці ініціативи поза особистим блогом і що для Вас у них найважливіше як для підприємиці й організаторки?
— Насправді спочатку першим з’явився @femme_brunch_, тому що я дуже люблю створювати красиві події. Мені здається, це ще з дитинства. Через брак грошей у мене не було можливості зробити собі гарний день народження чи потрапляти на якісь особливі заходи. Я завжди дивилася фільми, де були красиві вечірки, святкування, дні народження, і мріяла колись створювати таку атмосферу сама.
Ідея бранчів з’явилася після «Холостяка». Тоді бранчі вже були популярним форматом, і я сама захотіла потрапити на один із них. Записалася на бранч зі створення карти бажань, але за кілька днів мені написали, що через недостатню кількість проданих квитків захід скасовується. Натомість запропонували інший формат — зі свічками. Я відповіла, що не хочу свічки, я хочу саме карту бажань. І тоді зрозуміла: якщо я не можу знайти той формат, який мені подобається, значить, буду створювати його сама.
Так з’явився @femme_brunch_.
Перший великий захід ми зробили разом з учасниками різних сезонів «Холостяка» — це був квітковий бранч. Він пройшов дуже успішно, і після цього я почала створювати масштабні події.
Для мене це ніколи не було просто зустріччю людей. Ми завжди працюємо з партнерами, готуємо подарунки для гостей, організовуємо кейтеринг, запрошуємо фотографів і відеографів. Тобто це повноцінна подія з атмосферою, емоціями та увагою до деталей.
Згодом бранчі почали приносити прибуток, особливо коли ми запустили комерційний формат. Потім через запуск інших проєктів я трохи відійшла від цього напрямку, але зараз ми знову активно оновлюємо концепцію, працюємо над сторінкою, дизайном і підходом загалом.
Я планую ще більше включатися в цей проєкт, тому що люди постійно пишуть і запитують про нові заходи.
Щодо YouTube-проєкту «Кейс», то про його появу я вже частково розповідала раніше. Але тут хочу уточнити одну важливу річ: я ніколи не вважала себе блогеркою.
Мені здається, я не дуже вмію вести блог у класичному розумінні — щодня показувати своє життя, знімати рекламні інтеграції чи постійно ділитися побутом.
Для мене Instagram завжди був радше медійною підтримкою моїх проєктів. Це майданчик, через який я можу розповідати про «Кейс», про бранчі та інші ініціативи.
Тому я більше сприймаю себе як людину, яка будує власний особистий бренд через різні напрямки діяльності.
У моєму випадку YouTube, Instagram і @femme_brunch_ не існують окремо один від одного. Усі ці платформи та проєкти працюють разом і підсилюють одне одного.
Насправді я дивлюся на них як на частини однієї великої екосистеми, яка працює на створення та розвиток бренду «Ксенія Щербач».
Кожен із цих напрямків виконує свою функцію: десь люди знайомляться зі мною через контент, десь приходять на події, десь бачать мої підходи до бізнесу та життя. Але в результаті все це формує цілісне сприйняття мене як особистості та підприємниці.
— Що для Вас сьогодні є найбільшим джерелом натхнення при виборі тем для інтерв’ю, гостей для проєкту «Кейс» та концепцій для нових подій?
— Буду казати чесно: на початку ми обирали теми та гостей переважно за двома критеріями — популярність людини та актуальність теми. Це працювало, давало хороші перегляди й дозволяло швидко розвивати проєкт.
Але з часом я зрозуміла, що мені цього вже недостатньо. Зараз я трохи втомилася від формату просто інтерв’ю заради інтерв’ю. Саме тому ми почали рухатися в бік документальних і соціальних проєктів.
Мені хочеться створювати не просто розмови, а контент, який залишатиметься актуальним через роки та змушуватиме людей задумуватися.
Ми вже реалізували один великий проєкт у такому форматі, зараз на підході ще два дуже масштабні випуски. Це вже не просто історія однієї людини, а дослідження важливих соціальних питань і тем, які справді впливають на суспільство.
Мені хочеться, щоб після перегляду люди не просто закривали відео, а ще довго про нього думали.
Напевно, найбільше натхнення зараз мені дає внутрішнє відчуття того, що я більше не хочу боятися.
Я почала більше слухати себе і зрозуміла, що раніше мені часто не вистачало сміливості реалізовувати якісь ідеї.
Тепер ми готові ризикувати набагато більше. Не всі рішення будуть безпечними чи очевидними, але я вірю, що без ризику неможливо створити щось справді сильне та унікальне.
«Я більше не хочу боятися. Я почала більше слухати себе і зрозуміла, що раніше мені часто не вистачало сміливості реалізовувати свої ідеї»
Що стосується нових подій та заходів, то тут усе набагато простіше. Моє натхнення приходить буквально з життя.
Це може бути будь-який момент, який мене зачепить. Я можу побачити щось у Pinterest, звернути увагу на якийсь колір в Instagram, побачити красиву деталь або атмосферу — і в голові вже починає народжуватися нова концепція.
Наприклад, зараз мій улюблений колір — колір масла. Уже два місяці поспіль я роблю манікюр саме в цьому відтінку. І в якийсь момент, дивлячись на ці референси, у мене народилася ідея нового бранчу.
Не бренду, а саме заходу.
Я уявила майстер-клас із професійним шеф-кухарем, де кожна учасниця власноруч готує круасани. Потім ми всі разом влаштовуємо красиве чаювання, а під час процесу працює професійний фотограф.
У результаті дівчата отримують не лише нові враження та навички, а ще й красиві фотографії для своїх соціальних мереж.
Саме так у мене й народжуються більшість ідей. Не через довгі стратегічні сесії чи складні розрахунки, а через моменти натхнення, які трапляються у повсякденному житті.
— Жанр інтерв’ю та участь у реаліті-шоу, зокрема «Холостяк», часто супроводжуються упередженнями. З якими стереотипами про медійних дівчат Ви стикалися найчастіше і як на них реагуєте?
— Я не можу говорити за всіх медійних дівчат, тому що в кожної свій досвід. Можу розповісти лише про себе.
Наприклад, проєкт «Холостяк» я дуже люблю і досі вдячна долі, що потрапила туди. Так, були складні моменти, багато емоцій, переживань, але водночас це одні з найщасливіших спогадів у моєму житті.
Я дуже полюбила команду проєкту, людей, які там працювали. Якщо описати це простою мовою, то для мене це було схоже на дуже класний літній табір, тільки з набагато більшим рівнем емоцій.
Що стосується стереотипів, то під час проєкту багато хто сприйняв мене як різку, зверхню чи навіть стервозну людину.
Але, якщо чесно, це пов’язано лише з тим, що я дуже пряма. Я завжди говорю те, що думаю, і не люблю грати ролі.
Також багато уваги було до моєї зовнішності. Через те, що мені подобається, як я виглядаю, і я цього не приховую, багато людей вирішили, що я занадто самовпевнена.
Але після запуску «Кейсу» люди почали бачити мене зовсім з іншого боку.
Коли під випусками почали писати: «Ми вас зовсім не розгледіли на “Холостяку”», «Ми навіть не знали, що ви журналістка», «Ви дуже глибока людина» — для мене це була дуже цікава трансформація.
Те, що колись люди сприймали як мінус, згодом стало плюсом.
— Організовуючи @femme_brunch_, Ви безпосередньо впливаєте на жіноче ком’юніті. Як Ви розумієте жіноче лідерство і що, на Вашу думку, допомагає сучасним жінкам розвиватися, підтримувати одна одну та реалізовувати себе в бізнесі?
— Для мене жіноче лідерство — це насамперед про підтримку одна одної.
На жаль, у своєму житті я дуже часто стикалася з жіночою заздрістю, зрадами, конкуренцією там, де її не мало б бути. І частково саме це стало одним із поштовхів до створення @femme_brunch_.
Мені хотілося створити середовище, де жінки можуть не конкурувати, а підтримувати одна одну. Де можна знайомитися, довіряти, обмінюватися досвідом і разом рости.
Чесно кажучи, навіть зараз, коли я потрапляю в нові компанії, іноді чую розмови, які мені зовсім не близькі. Коли люди годинами обговорюють колишніх, подруг, чиєсь життя, засуджують інших. Мені дуже некомфортно в такому середовищі.
Мені завжди хочеться говорити про розвиток, нові можливості, бізнес, цілі, подорожі, мрії та плани на майбутнє.
Саме тому я дуже уважно ставлюся до свого оточення. Воно постійно росте, але водночас і очищується. Це стосується і мого особистого кола спілкування, і аудиторії в Instagram.
Хтось приходить, хтось іде, і це абсолютно нормально.
Я хочу оточувати себе жінками, які говорять про себе, свій розвиток, свої проєкти та масштаб своїх ідей.
Для мене @femme_brunch_ — це значно більше, ніж просто красиві зустрічі. Так, ми проводимо заходи, створюємо атмосферу, знайомимося та спілкуємося. Але паралельно в нас є ще й спільнота в Telegram.
Там є окрема рубрика для знайомств, де кожна учасниця може розповісти про себе: хтось фотограф, хтось має власний салон краси, хтось займається маркетингом, дизайном чи іншою справою.
Таким чином формується дуже цінне коло контактів. Це своєрідне сарафанне радіо, але засноване на довірі.
Якщо мені потрібен фотограф, я знаю, до кого звернутися. Якщо шукаю майстра чи якусь послугу, я можу звернутися до дівчат із нашої спільноти. І так само вони підтримують одна одну.
Для мене дуже важливо, що після знайомства на бранчах багато дівчат починають дружити, співпрацювати, запускати спільні проєкти та знаходити своє сильне оточення.
Тому що правильне середовище дуже сильно впливає на те, як швидко людина росте й розвивається.
У мене навіть є дві учасниці, які приїжджають практично на кожен бранч із Рівного. Одна займається бізнесом, інша працює фотографом. Вони щоразу долають сотні кілометрів, щоб потрапити саме на наші зустрічі.
І для мене це один із найцінніших показників того, що ми створюємо справді потрібну спільноту.
Саме так я бачу жіноче лідерство сьогодні — не через конкуренцію, а через підтримку. Через жінок, які надихають одна одну, діляться можливостями, знаннями та досвідом. І разом стають сильнішими.
— Робота інтерв’юера та організатора подій — це колосальна емоційна віддача, постійне спілкування та концентрація. Попри це, Ви завжди виглядаєте бездоганно в кадрі та в житті. Як Ви дбаєте про себе, відновлюєте ресурсний стан і підтримуєте свій зовнішній вигляд?
— Якщо чесно, з турботою про себе раніше в мене були великі проблеми.
Я дуже часто хворіла, і зараз розумію, що організм просто намагався зупинити мене та змусити відпочити. Настільки, що іноді хотілося просто лежати й нічого не робити, навіть не брати до рук телефон.
Я працюю практично постійно — сім днів на тиждень. Мій телефон і ноутбук увімкнені з ранку до ночі. У мене постійно народжуються нові ідеї, нові проєкти, нові концепції.
Я дуже тривожна людина і, напевно, саме через це багато працюю. Не можу сказати, що вірю в історію про те, що треба сісти, помедитувати і все стане добре. Я більше вірю в роботу. У те, що потрібно працювати, пробувати, рухатися вперед.
Але, звичайно, у такого підходу є й інший бік — періодичне вигорання.
Саме тому останній рік я ввела для себе правило: хоча б раз на місяць кудись їхати.
Це може бути подорож за кордон, кілька днів за містом у лісі без роботи або навіть поїздка до батьків у село. Для мене головне — змінити обстановку і хоча б трохи переключити голову.
Також останнім часом я дуже багато ходжу пішки. Зараз тепло, і я ловлю себе на тому, що можу замість таксі пройти кілька кілометрів.
Наприклад, просто йду на сніданок у кафе пішки, слухаю музику, і це дуже допомагає розвантажити голову.
Бо насправді рівень концентрації та стресу в моєму житті дуже високий.
Окрім YouTube-проєкту та @femme_brunch_, є ще велика кількість медійних заходів, презентацій та подій, на які потрібно ходити.
Є конференції, де мене запрошують виступати, є інтерв’ю, які вже беруть у мене. Є благодійні ініціативи, які я завжди намагаюся підтримувати.
І, звичайно, є особисте життя. Є кохана людина, якій теж хочеться приділяти увагу.
Іноді хочеться просто приготувати вечерю, провести спокійний вечір разом.
Але знаєте, іноді для мене справжньою медитацією стають дуже прості речі. Наприклад, прибрати на кухні, приготувати млинці чи борщ.
Коли ти працюєш руками, а не головою, це теж дуже розвантажує.
Тому якихось секретів ідеального балансу в мене немає. Я досі цьому вчуся.
Але точно знаю одне: мене рятує любов до того, що я роблю.
Що стосується зовнішнього вигляду, то мене саму іноді дивує, що з кожним роком я подобаюся собі все більше.
Мені здається, це взагалі особливість нашого покоління жінок — ми починаємо краще розуміти себе, свій стиль і те, що нам підходить.
Якщо говорити про мої особисті правила, то найперше — це спорт.
Я вважаю, що над тілом потрібно працювати постійно. Також люблю догляд за шкірою.
Але при цьому я не з тих дівчат, які щодня роблять повний макіяж. Найчастіше це відбувається перед зйомками, заходами чи важливими подіями.
А якщо говорити про звичайне життя, то мій головний секрет краси дуже простий — сон.
Для мене 8–9 годин сну — це необхідність. Коли я висипаюся, то почуваюся щасливою, наповненою, легко генерую нові ідеї та маю енергію працювати.
Напевно, це найкращий б’юті-лайфхак у моєму житті.
— Що б Ви порадили тим дівчатам, які лише мріють запустити свій медійний проєкт, YouTube-канал чи бізнес, але досі сумніваються у власних силах і бояться зробити перший крок?
— Я б порадила просто почати щось робити. Хоч маленькими кроками, але робити.
Тому що моя проблема свого часу була в тому, що я бачила все надто масштабно й ідеально.
Мені здавалося, що проєкт має одразу бути бездоганним, великим і успішним. Але правда в тому, що до цього ідеалу неможливо дійти, якщо нічого не робити.
Будь-який великий проєкт починається з маленьких дій. З першої зустрічі, першого відео, першого клієнта, першої помилки.
І саме через ці маленькі кроки поступово будується щось справді велике.
Я, мабуть, не зовсім та людина, яка любить роздавати мотиваційні поради чи говорити красиві фрази про натхнення.
Особисто мене ніхто ніколи не надихав словами. Я надихалася успіхом інших людей, природою, красивими проєктами, якимись речами навколо себе.
І найголовніше — я ніколи не заздрила успішним людям. Навпаки, коли бачила чийсь успіх, думала: «Класно, значить і в мене теж може вийти».
Тому я не дуже вірю в мотивацію.
Мотивація — це емоція, а емоції швидко проходять.
Натомість я дуже вірю в дисципліну. Вірю в системну роботу. Вірю в те, щоб працювати над своєю метою кожного дня.
Так, інколи можна поплакати, поскаржитися чи дати собі день відпочинку. Ми всі живі люди.
Але я справді не вірю, що якщо людина чогось дуже хоче і готова для цього працювати, то в неї немає шансів досягти результату.
Найчастіше проблема не в обставинах, а в тому, що люди занадто багато думають, сумніваються або відкладають дії на потім.
Тому моя головна порада — менше боятися і більше пробувати.
Перестати чекати ідеального моменту, тому що його не існує.
І ще одна порада, яка зараз важлива навіть для мене самої: не порівнюйте себе з людьми, які вже знаходяться на вершині.
Натомість порівнюйте себе із собою рік тому. Подивіться, де ви були, про що мріяли, чого боялися.
І дуже часто ви побачите, який величезний шлях уже пройшли.
Мені здається, це найчесніша і найздоровіша форма мотивації.
Читайте також: Майже 8 кілограмів майстерності: у Львові встановили рекорд України з виготовлення моцарели
Фото: з архіву героїні