Вірменія: вибори як політичний референдум

Вірменія: вибори як політичний референдум

Офіційно оголошено результати парламентських виборів у Вірменії, які відбулися 7 червня. Перемогу здобула партія прем’єр-міністра Нікола Пашиняна «Громадянський договір», яка отримала 49,81% голосів виборців.

Друге місце посіла «Сильна Вірменія» Самвела Карапетяна з результатом 23,29%. Третім став блок «Вірменія» Роберта Кочаряна, який набрав 9,94%.

Відповідно до виборчої системи країни, «Громадянський договір» отримує 61 мандат із 107, що забезпечує йому парламентську більшість і можливість формувати уряд без коаліції.
Водночас до конституційної більшості (72 мандати) правляча сила не дотягує, що зберігає обмеження для змін фундаментального рівня.

Однак головний зміст цих виборів виходить за межі арифметики голосів.
У публічному дискурсі ці вибори дедалі частіше розглядаються як своєрідний референдум щодо геополітичної орієнтації країни та допустимих меж впливу зовнішніх акторів на внутрішню політику Вірменії.

Кампанія проходила в умовах високої зовнішньої уваги та інтенсивної інформаційної боротьби. Йшлося про конкуренцію різних стратегічних векторів розвитку держави — від посилення суверенної політики до збереження або відновлення більш тісних зв’язків із Росією.
У цьому контексті частина політичних сил, що пройшли до парламенту, асоціюється в публічному просторі з великим бізнесом та попередніми елітами, які мали тісні контакти з різними зовнішніми центрами впливу, включно з російським напрямком.
Йдеться саме про блок Роберта Кочаряна та політичну силу, пов’язану із Самвелом Карапетяном, які традиційно сприймаються як проросійсько орієнтовані сегменти політичного спектра.

Окремо варто відзначити сам виборчий процес. Попри політичну напругу, голосування та підрахунок відбулися відкрито: із відеоспостереженням, онлайн-контролем і високим рівнем публічності процедур. Міжнародні спостерігачі загалом відзначили конкурентність виборів і належний рівень організації процесу.

У результаті «Громадянський договір» Нікола Пашиняна отримав парламентську більшість у 61 мандат і зберіг можливість формувати уряд та проводити політику без коаліційних партнерів.

Головний підсумок полягає в тому, що Вірменія пройшла вибори в умовах зовнішнього тиску та внутрішньої політичної поляризації, зафіксувавши діючу модель влади без радикальної зміни курсу, підтвердивши прозахідний вектор влади.

Читайте також: Коли втрачаєш усе — знаходиш себе: історія Яни Косогор

Авторка: Олена Шевчук

Фото: з відкритих джерел