Віра Жовненко — підприємиця, управлінка та засновниця Fashion West Ukraine. Її професійний шлях охоплює фінанси, продажі, управління, event і fashion, а кожен новий етап ставав можливістю почати спочатку та створити щось своє. Сьогодні Віра будує fashion-платформу, яка має об’єднувати українські бренди, бізнес і міжнародне професійне середовище. У розмові з Міжнародним глянцем Business Woman вона відверто розповіла про пошук власної справи, новий старт у 46 років, жіноче лідерство та амбіцію перетворити Fashion West Ukraine на масштабну інституцію.
— Віро, у Вашій професійній біографії — фінанси, продажі, управління, event і fashion. Як сформувалося Ваше бачення власної справи та чому саме зараз Ви обрали fashion-напрям?
— Насправді fashion з’явився в моєму житті набагато раніше, ніж Fashion West Ukraine. Ще в інституті я сама придумувала й шила собі одяг, а потім навіть спробувала його продавати. Довелося зупинитися, бо почало страждати навчання. Потім життя надовго повело мене зовсім в інші сфери. Я працювала у фінансах, продажах, управлінні, була комерційним директором, співвласницею бізнесу. Паралельно мала event-агенцію — і це була моя велика любов. Тому сьогодні я бачу, що Fashion West Ukraine насправді поєднав дуже багато того, чим я жила в різні періоди. Чому саме зараз? Мабуть, тому що раніше я шукала справу, яку вмію робити. А зараз шукаю те, що готова будувати довго. І це зовсім інший критерій вибору.
— Розкажіть про Fashion West Ukraine. Яку ідею Ви закладаєте в цей проєкт і чим він має відрізнятися від звичних fashion-показів та заходів?
Я не хочу створювати ще один красивий fashion-захід. Красивий показ закінчується ввечері, гості розходяться, залишаються фотографії та публікації. Для мене цього недостатньо. Я бачу Fashion West Ukraine як платформу на перетині fashion, бізнесу та людей. Мені важливо, щоб дизайнер приходив не лише показати колекцію, партнер — не лише розмістити логотип, а гість — не лише подивитися шоу. Я хочу створювати середовище, де виникають знайомства, партнерства, продажі, колаборації та нові можливості. Моя амбіція — щоб з часом FWU переріс із платформи в повноцінну інституцію. І тоді самі заходи будуть лише однією з її частин.
— Ви говорите про Fashion West Ukraine як про платформу для українських брендів із перспективою розвитку в Європі. Як саме Ви хочете допомагати дизайнерам виходити на нові ринки та знаходити там партнерів і клієнтів?
— Для мене принципово важливо не просто привезти український бренд до Європи, провести показ і повернутися додому з красивим контентом. Це не вихід на ринок. Я бачу модель із двома великими подіями на рік: одна в Україні, друга — в Європі.
Європейський напрям має знайомити українські бренди з реальним європейським середовищем: потенційними покупцями, партнерами, професійною спільнотою, людьми, які можуть бути корисними для подальшого розвитку бренду.
Мені взагалі дуже близька ідея правильних зв’язків. Іноді одна зустріч дає бізнесу більше, ніж десять красивих публікацій. Тому для мене показ — це привід зібрати потрібних людей в одному місці. Найважливіше має починатися після нього.
— Паралельно Ви розвиваєте FWU Models Awards. Яке місце цей проєкт займає у Вашому баченні майбутньої fashion-індустрії та які можливості він має створювати для моделей і модельних шкіл?
— FWU Models Awards з’явився саме з логіки платформи. Якщо ми говоримо про fashion-екосистему, в ній є не лише дизайнери. Є моделі, модельні школи, агенції, фотографи, стилісти, медіа, бізнес.
Тому Models Awards для мене — не просто конкурс, де визначили переможців, вручили нагороди й розійшлися. Я хочу, щоб участь давала продовження: нові професійні контакти, участь у проєктах FWU, роботу з брендами, можливість потрапляти на міжнародні майданчики. Тобто знову повертаємося до головної ідеї: подія має створювати наступну можливість.
— Ви неодноразово починали нові етапи життя та кар’єри з нуля. Який досвід найбільше сформував Вас як лідерку і навчив приймати складні рішення?
— Не думаю, що можу назвати один. У мене було кілька моментів, коли доводилося починати практично з нуля. Після одного з розлучень я залишилася з двома дітьми й дуже серйозними фінансовими втратами. Під час війни в 42 роки опинилася в іншому регіоні, без звичного оточення, і знову будувала професійне життя. Але, мабуть, найцінніше, чого мене це навчило, — не ототожнювати себе з тим, що я маю сьогодні.
Можна втратити посаду. Бізнес. Гроші. Звичне середовище. Можна закрити власний проєкт. Але якщо залишаються досвід, здатність думати, працювати, домовлятися й створювати — ти не повертаєшся в абсолютний нуль. Тому сьогодні складні рішення мене лякають значно менше. Я вже знаю: іноді закрити одні двері необхідно саме для того, щоб перестати стояти біля них.
— Що для Вас сьогодні означає жіноче лідерство? І як, на Вашу думку, жінці залишатися сильною та амбітною, не втрачаючи своєї жіночності?
Я взагалі не бачу суперечності між амбіціями та жіночністю. Мені здається, ми занадто довго намагалися пояснити жінці, якою вона повинна бути: сильною, але не надто; амбітною, але зручною; успішною, але обов’язково скромною щодо власного успіху. Мені це не дуже близько.
Для мене жіноче лідерство — це передусім право бути різною. Я можу приймати жорсткі бізнес-рішення і любити красиві сукні. Можу хотіти великого бізнесу, грошей і масштабу — і при цьому залишатися мамою, дружиною та жінкою, якій важливо добре виглядати. Одне не скасовує іншого. І, мабуть, у 46 років мені вже значно менш цікаво відповідати чиємусь уявленню про «правильну жінку». Мені цікавіше відповідати власному.
— У Вас дуже активний професійний ритм, але водночас Ви приділяєте увагу зовнішності та собі. Як Вам вдається зберігати енергію, баланс і виглядати так, ніби на все вистачає сил?
Ось тут доведеться зруйнувати красиву картинку. Ніяк. Я не людина ідеального балансу. Я взагалі не дуже добре вмію відпочивати.
Якщо вам здається, що в мене на все вистачає сил, — значить, Instagram усе ще чудово виконує свою роботу. Я можу втомлюватися. Можу вигоріти. Можу прокинутися й не хотіти нічого вирішувати. І мені доводиться вчитися вчасно це помічати.
А зовнішність для мене — не протилежність серйозній роботі. Я просто люблю красиве. Люблю одяг, взуття, сумки, догляд за собою. Це частина мене, а не обов’язок відповідати статусу.
Тому секрету «як усе встигати й завжди бути в ресурсі» в мене немає. Більше того — я з великою підозрою ставлюся до людей, які стверджують, що його знайшли. Я просто намагаюся жити так, щоб у моєму житті залишалося більше того, що дає мені енергію, ніж того, що її забирає.
Читайте також: Українська література звучить у Єревані: письменник та представник «Видавництва Старого Лева» взяв участь у міжнародній зустрічі
Фото: з архіву героїні