Як залучити мільйони доларів на розвиток громад, цифровізацію та підтримку українського бізнесу у час війни? Як зробити так, щоб грант став не просто фінансовою допомогою, а інструментом глибоких змін? І головне — як залишатися лідеркою в умовах нестабільності, адаптації та надзвичайної відповідальності?
Про ці виклики, можливості, партнерства та жіноче лідерство — у великому інтерв’ю з Вірою Недзведською, віцепрезиденткою зі стратегічних партнерств Фонду Східна Європа. Вона знає, як будувати системну роботу у турбулентні часи, вміє чути потреби громад і донора одночасно — й переконана, що в основі кожного успішного проєкту стоїть не лише план, а й довіра.
Розкажіть, будь ласка, про свій життєвий і професійний досвід у сфері роботи з Фондом Східна Європа.
У Фонд я потрапила завдяки щасливому випадку. У мене юридична освіта, до Фонду я мала значний досвід роботи саме юристкою. У 2014 році я прийшла на посаду радниці з юридичних питань на одному із проєктів Фонду. Поступово мої обов’язки змінювалися. Звільнилася посада менеджерки у одному невеликому проєкті, мені запропонували спробувати. Далі було ще багато різного. Серед програм, якими я займалася як проєктна менеджерка, – програми із підтримки малого та середнього бізнесу, енергоефективності та підтримки громадянського суспільства. Згодом я стала директоркою, а пізніше і віцепрезиденткою зі стратегічних партнерств. Тепер я відповідаю за розвиток програм, залучення нових коштів, комунікацію з українськими та закордонними партнерами, водночас високорівнево також займаюся менеджментом кількох програм.
На чому сьогодні зосереджена діяльність Фонду?
У Фонду є декілька ключових напрямів роботи, зокрема, великий і, напевне, найбільш відомий – це цифровізація. Серед проєктів, які робимо разом із Мінцифрою за підтримки зокрема Швейцарії та інших міжнародних партнерів, – портал і мобільний застосунок Дія, платформа Дія.Цифрова освіта, послуги із реєстрації ФОП, єМалятко, портал електронної демократії EDEM та інші. Ми не лише розробляємо і допомагаємо впроваджувати цифрові сервіси, а й загалом сприяємо цифровій трансформації України: наприклад, завдяки проєкту CDTO Campus публічні службовці, які впроваджують цифрові проєкти як на національному, так і на регіональному рівнях, мають змогу навчатися кращих практик співпраці з донорами та партнерами, реалізовувати цифрові проєкти якісно.
Великим напрямом роботи Фонду були і залишаються підтримка та розвиток сильного громадянського суспільства. Українські громадські організації майже всі з початком повномасштабного вторгнення почали займатися тим, чого раніше не робили. Відповідно, ми у Фонді підтримуємо ГО грантами, а також навчаємо та надаємо їм інституційну підтримку. Який це має вигляд на практиці: минулого року в межах проєкту «Фенікс», який ми реалізували коштом ЄС, ми відібрали 10 організацій, яким надали кошти для власних потреб – наприклад, на закупівлю обладнання чи проведення фокусних навчань, а також організували комплексну тренінгову програму із проєктного менеджменту, комунікацій, фінансово-адміністративних питань та ІТ. Ми намагаємося відштовхуватися від потреб самих організацій, пропонувати їм ті рішення і теми, які можуть допомогти їм бути сильнішими, справлятися із викликами, залишатися дієвими у періоди невизначеності та скорочення фінансування.
Також ми займаємося проєктами пов’язаними з енергоефективністю та підтримуємо бізнес. За ці роки ми надали гранти для підтримки роботи понад 330 малих та мікробізнесів.
Ще один напрям роботи, який додався після 24 лютого 2022 року, – це гуманітарне реагування, облаштування укриттів, інформування про мінну безпеку у співпраці з ДСНС України. За ці роки ми з партнерами облаштували понад 90 укриттів у навчальних закладах, надали гуманітарну допомогу для 266 тисяч людей. А ще випускали онлайн-курси на нашій платформі Зрозуміло!, щоб безкоштовно поінформувати людей на доволі різні теми – і про те, як учителям поводитися з дітьми під час повітряної тривоги, і як розпізнавати міни, і як ГО слідувати гуманітарним стандартам.
Яким категоріям населення ви надаєте найбільшу підтримку?
Загалом у Фонду неабияк різноманітне портфоліо проєктів і програм, де залучені партнерські організації, бізнеси, органи державної влади. Тож нашим кінцевими бенефіціарами є велика кількість людей – це і українці, які отримують довідку про місце проживання дитини у декілька кліків через портал Дія, і людина, яка вимушено переїхала в нову громаду та отримала безкоштовну юридичну консультацію у межах нашого гранту локальній ГО.
Скільки проєктів вдалося реалізувати за останні роки?
Загалом за час свого існування Фонд реалізував понад 100 програм. Підрахували, що ми інвестували $66 мільйонів у різноманітні програми розвитку. Лише за минулий рік ми одночасно працювали над реалізацією 18 ініціатив.
Кількість проєктів, які ми реалізуємо одночасно, – динамічна, адже програми різняться за масштабом і тривалістю – одні завершуються швидше, інші мають багаторічний цикл. Це дозволяє нам гнучко реагувати на актуальні потреби громад і партнерів.
Хочу також наголосити, що без наших партнерів та донорів – реалізація проєктів неможлива. Мені дуже подобається фраза, яку президент Фонду, Віктор Лях, часто повторює у своїх виступах: «Якщо хочеш іти швидко, йди сам. Якщо хочеш йти далеко – іди з іншими». Ми у Фонді переконані, що спільні зусилля, справжнє партнерство, засноване на довірі та відповідальності, – неодмінна складова успішної реалізації будь-якої ініціативи.
З якими викликами ви стикалися під час реалізації проєктів, особливо в роботі з підрядниками?
От, власне, і до підрядників ми ставимося саме як до партнерів. На мою думку, ключове – чітко прописувати технічне завдання, довіряти професіоналізму підрядника, не закривати очей на ризики, а в співпраці з партнерами намагатися їх передбачати і зменшувати їхній вплив.
Потрібно бути уважними й гнучкими. Найчастіше доводиться мати справу з труднощами, коли партнери стикаються з форс-мажорними обставинами. Особливо це стало помітно під час повномасштабної війни: через перебої з електрикою, логістику чи безпекову ситуацію строки можуть зсуватись навіть у найбільш надійних виконавців.
Тому, плануючи певні активності чи проєкти, де багато лежить на зовнішніх підрядниках – логістика, вироблення певної продукції, – слід точно закладати більше часу, ніж раніше.
Ще один виклик – якісна, відверта, прозора та постійна комунікація. Потрібно бути на зв’язку, уточнювати деталі, вчасно давати зворотний зв’язок. Це не завжди просто, але чесний і конструктивний діалог із підрядником рятує ситуацію та допомагає зберегти партнерські стосунки навіть у складних умовах.
Як змінилася ситуація з наданням грантової допомоги до повномасштабної війни, під час пандемії COVID-19 і сьогодні?
Якщо коротко охарактеризувати зміни у сфері грантової допомоги за останні роки, можна сказати, що ми пройшли різні фази викликів і рішень.
До пандемії COVID-19 робота з грантовими програмами мала більш прогнозований і класичний характер: більшість проєктів були середньо- або довгостроковими, орієнтованими переважно на розвиток громад, реалізацію проєктів громадських організацій, цифровізацію, енергоефективність, просвітницькі програми. Люди ходили щодня в офіси, публічні й навчальні події були офлайн. Тоді це була абсолютна норма.
Пандемія стала серйозним сигналом, що потрібно швидко перебудувати усі процеси. Потреба у гнучких інструментах і швидкому реагуванні зросла в рази – багато хто вперше відчув, що грант – це не лише підтримка розвитку, реалізації певного сталого рішення, а й засіб кризового реагування. Ми тоді спрямували ресурси зокрема на посилення спроможності громадських організацій працювати віддалено, зробили фокус на розроблення і популяризацію цифрових рішень, зокрема надавали кошти на вироблення чатботів та різних онлайн-застосунків, щоб людям не доводилося фізично кудись їздити і взаємодіяти у чергах чи приймальнях.
Звісно, і нам самим як організації довелося перебудувати свою роботу, вчитися працювати дистанційно й асинхронно. Якраз тоді ми заснували власну навчальну онлайн-платформу Зрозуміло! Вона задумувалася як платформа для обміну знаннями для співробітників, а згодом переросла у великий освітній ресурс, на сьогодні має майже 800 тисяч користувачів та 46 онлайн-курсів.
Повномасштабна війна, звісно, докорінно змінила наше життя. Практично кожен громадянин почав робити свій внесок – хто фінансово, хто фізично, хто інформаційно. І ця активізація людей і громадських організацій стала фундаментом швидкої реакції країни на виклики. Ми у Фонді звернулися до донорів та друзів з усього світу і запустили низку гуманітарних програм, серед яких «Шелтер» – допомога з облаштуванням прихистків, постачання гуманітарних вантажів, підтримка центрів допомоги для внутрішньо переміщених осіб через гранти для наших партнерських організацій. Це сотні тонн гуманітарної допомоги й тимчасові місця для людей, які змушені були залишити свої домівки.
Грантові програми у час повномасштабної війни у 2022–2023 роках були переважно всі спрямовані саме на термінове реагування – допомогти тут і зараз, підтримати у релокації, облаштуванні на новому місці, допомогти ВПО адаптуватися. Коли стало зрозуміло, що це не спринт, а марафон, з’явилися програми підтримки тих, хто допомагає іншим, – волонтерів, громадських організацій тощо. З’являється усе більше проєктів, пов’язаних із відновленням та євроінтеграційним курсом України.
Варто зазначити, що зараз значно зросла кількість заявників на один конкурс. Якщо до початку повномасштабного вторгнення ми отримували… ну, можливо, сотню заяв, то зараз це вже може бути 400 і 500. Потреб більшає, з’явилося багато організацій, які виконують важливу роботу, готують якісні та хороші грантові проєкти. До речі, починаючи з цього року Фонд Східна Європа запустив Грантовий портал, через який ми будемо отримувати всі подальші грантові заяви. Це має спростити процес подання заяв та пришвидшити їхнє опрацювання, зважаючи на велику кількість заявників.
Що б ви порадили тим, хто планує подаватися на гранти? На що варто звертати увагу при підготовці заявки?
Минулоріч ми відзначили символічний показник – видали понад 1 000 грантів громадським організаціям та бізнесу. Тож заявок за ці роки побачили дуже багато.
Скажу, напевно, таку банальну річ, але це передусім – уважно читайте умови конкурсу. От просто максимально ретельно. Зважайте на все – терміни подання, форми, які потрібно заповнити, вимоги до заявників та специфіку проєктів. Дайте собі відповідь на запитання – чи ваш це конкурс? Чи вкладається він у стратегію, бачення, можливості вашої організації? Чи не витратите даремно часу на підготовку заявки, якщо вашу організацію «відсіють» за формальними критеріями.
Якщо вирішили подаватися, ретельно готуйте заявку, продумайте логіку вашого проєкту, покажіть його опис колегам, які мають реалізовувати його. Подання грантової заявки – це не просто заповнення форми, а робота, що починається з чіткого розуміння власної ідеї та завершується структурованою і переконливою пропозицією.
Плануйте реалістичний бюджет. Кожна витрата має бути зрозумілою і пов’язана саме з тим, що ви плануєте робити. Не варто завищувати чи занижувати суми, це помітно і може викликати питання у експертів, які оцінюють заявку.
І, звісно, навчайтеся. Ходіть на тренінги, переглядайте онлайн-курси, шліфуйте своє вміння писати заявки. Для всіх охочих подаватися на грантове фінансування можу сміливо радити наш безкоштовний онлайн-курс «Успішний грантер» та матеріали до серій, ми позбирали цілу бібліотеку корисних шаблонів, рекомендацій.
Наскільки, на вашу думку, сьогодні жінці легко обіймати керівні посади, отримувати визнання і гідну оплату праці у своїй сфері?
Це справді важливе питання. Мені здається, сьогодні жінці значно легше, ніж іще 10–20 років тому, але все одно не можна сказати, що шлях став зовсім простим. Добре, що з’явилося більше можливостей: програми розвитку жіночого лідерства, менторські ініціативи, навчання, де жінок підтримують і заохочують до керівних ролей. Суспільство більше цінує різноманіття в управлінні та інклюзивність у командах. Молодше покоління менш упереджене і сприймає жінок-лідерок як норму.
Але й виклики залишаються. Наприклад, у деяких сферах жінкам досі треба докладати більше зусиль, щоб довести, що вони достатньо «сильні» чи «авторитетні». Часто виникають стереотипні питання: «А як поєднати з родиною?» або «Чи вистачить часу на дітей?»
Якби мені сказали у 2013, наприклад, що я не буду займатися юридичними питаннями, а спілкуватимуся з канадськими чи французькими донорськими організаціями щодо фінансування важливих для України ініціатив чи виступатиму на міжнародній конференції, де презентую наш досвід перед численною аудиторією, і таких виступів буде багато, а ось я розповідаю донору про проєкт з енергоефективності будівлі Мінфіну, який зекономить бюджетні кошти… Навіть не знаю, як би я прокоментувала такі карколомні зміни у своїй кар’єрі. Думаю, важливо сміливо проявляти себе, не боятися помилок та нових завдань, сприймати їх з азартом, постійно навчатися.
Неабияк цінно мати оточення, яке підтримує, мотивує до розвитку і зростання, а не стимулює конкуренцію чи створює упередження щодо тих чи інших ролей. Стосовно ж нашої команди, то у керівництві Фонду більше жінок, ніж чоловіків. У самій команді більшість жінок, які обіймають посади проєктних менеджерок, координаторок, фахівчинь.
Зараз можливостей для жінок справді більше: є інструменти, приклади, спільноти підтримки. Проте шлях до справжньої рівності ще триває. Позитивно, що дедалі більше жінок на керівних посадах не лише досягають особистих цілей, а й підтримують інших та змінюють професійну культуру зсередини.
Читайте також: У Празі встановили Рекорд України: 803 учасники на найбільшому фітнес-тренуванні
Фото: Віра Недзведська