Катерина Боднар — дружина Посла України в Турецькій Республіці. Опікується евакуацією та перебуванням вихованців українських дитячих будинків у Туреччині, освітою українських вимушено переселених дітей за кордоном, поширенням інформації та донесенням правди про війну в Україні міжнародній спільноті.
Пані Катерино, вітаю! Ви за призначенням чоловіка в Туреччині з серпня 2021 року, але фактично з 2013, адже пан Василь був радником-посланником посольства, а пізніше генеральним консулом у Стамбулі. Чи стала за цей час ця країна для вас рідною?
Туреччина з першого нашого призначення, як ви правильно підсумували, дійсно стала нашою рідною країною, другим домом. І не тільки особисто для мене та мого чоловіка, а так само й для наших дітей. Адже ми приїхали до Туреччини з чотирьохмісячним малюком, який фактично виріс тут, на турецькій землі, і дуже не хотів повертатися додому, до Києва, бо щиро вважав, що його дім — Стамбул. Тут він ходив до садочка, вшановував пам‘ять Ататюрка й учив турецькі вірші та пісні.
Це чудова країна зі своїми традиціями, можливостями, щирими то та відкритими людьми! Саме під час війни, на яку ніхто не чекав і не був готовий до такого виклику, турецький народ підтримав з перших днів… Люди несли гуманітарну допомогу, гроші, речі, надсилали листи підтримки… Це ще більше зближує наші країни!
Згодна з вами, про солідарність та підтримку України з боку влади Туреччини знає весь світ. Наші дипломатичні установи буквально з перших днів війни перетворилися на місця збору допомоги. Чи є взаємодія з українською громадою у таких напрямках?
З перших днів війни ми у постійному контакті з нашими громадами. На сьогодні їх вже налічується 18 (офіційно, а є також не зареєстровані угрупування українців в Туреччині). Разом зі спілками і турецькими громадянами з початку війни Посольство відправило до України вже більше 120 фур/тірів гуманітарної допомоги. Також українські громадські організації тісно співпрацюють з місцевими органами влади та кримськотатарськими дернеками (ГО).
Ви маєте можливість організовувати різноманітні заходи. Поділіться, будь ласка, прикладами ініційованих проєктів чи програм.
Перед війною ми розробляли широкий комплекс заходів, публічних презентацій України. Вони включали низку подій культурного, гастрономічного, мистецького характеру під загальною назвою «Українська Весна в Туреччині». Але війна скорегувала наші плани. Уся увага була сконцентрована на захист держави, збір гумдопомоги, допомогу нашим громадянам, які виїхали з Україні.
Безпосередньо в Анкарі провели Благодійний концерт за участі відомого скрипаля Євгена Кострицького, презентацію фільмів «Толока», «Клондайк», «Маріуполь. Хроніки пекла», виставки про Україну у війні.
Тісно взаємодіємо з іноземними Посольствами наших друзів та партнерів, практично на кожному міжнародному заході звучить тема України!
Багато роботи в регіонах за участі наших консульств і громад (діаспор). Активно працюємо з місцевими медіа з метою донесення правди про війну в Україні.
Перед війною вдалося провести презентацію «Борщу» з відомим шеф-кухарем та українським кулінарним експертом Євгеном Клопотенком у Стамбулі, організувати для діток Свято Миколая, забезпечити всі громади новорічними подарунками, організувати концерт дитячого колективу «Кримська Родина».
Посольство разом з Генеральним Консульством в Стамбулі також підтримує проєкт «Кавові Байрактари». Продовжуємо реалізовувати все, що можемо, на підтримку України, аби наблизити нашу перемогу!
Чи зустрічалися ви з першою леді Туреччини?
Мала нагоду бути запрошеною на Іфтар (розговіння, вечірній прийом їжі під час місяця Рамадан — прим. автора) до пані Еміне, де вперше познайомилась з Першою Леді Туреччини. Так само відвідувала декілька заходів під егідою Першої Леді для дипломатичного корпусу.
Пані Еміне Ердоган має дуже добрий контакт та взаємодію з пані Оленою Зеленською, підтримує її в двосторонніх спільних проєктах, а також підтримує проведення Саміту Перших Леді і Джентльменів. Маємо також всебічну підтримку Першої Леді Туреччини стосовно наших діток-сиріт, які змушені були тимчасово залишити Україну в цілях безпеки.
Материнське серце пані Еміне я відчула під час вечері, коли Перша Леді з великою любов‘ю обійняла кожну українську дитину, огорнула турботою та ласкою… Наші діти тут у безпеці, і це найголовніше. Туреччина вчергове продемонструвала, що чужого горя, як і чужих дітей, не буває.
Що для вас жіноче лідерство?
Жіноче лідерство – це потужна сила, певний виклик та тренд, який набирає обертів. Прикладом жіночого лідерства є пані Олена Зеленська, наша чарівна Перша Леді, яка незважаючи на великі виклики сьогодення продовжує доносити світу й людству нашу силу, силу та незламність українців.
Подивіться, третина складу Збройних Сил України — це жінки, які воюють нарівні з чоловіками! Також це наші медики, журналістки і волонтерки… Дівчата та жінки, які змушені були забрати дітей і тимчасово виїхати закордон… Але вони дали собі раду попри всі обставини, знайшли житло, влаштували дітей до шкіл і садочків, та пішли працювати або волонтерити! Ось така наша українська жінка, і це є певним жіночим лідерством та незламністю, це приклад для всього світу! Бо наші жінки завжди були активними, цілеспрямованими, самовідданими та залізними леді. Кожна на своєму фронті.
Жіноче лідерство – це рушійна сила! Це ті, хто бере на себе відповідальність, вміють «запалити» та мотивувати. Пишаюся нашими жінками-дипломатами та жінками-депутатками, яких чимало з‘явилося протягом останніх років. Водночас, дякую чоловікам, які завжди підтримують та надихають.
Маю ще одне болюче питання — навчання дітей українців за кордоном. Які можливості є у вимушених переселенців в Туреччині?
Дійсно, це питання дуже важливе і актуальне, тому що освіта — це основа! У Туреччині в суботніх школах при українських спілках зареєстровано на сьогоднішній день вже більше 600 дітей вимушених переселенців. Хоча більшість діток продовжує здобувати освіту дистанційно у своїх навчальних закладах.
В Туреччині діти мають можливість навчатися в суботніх школах, які діють при спілках в таких містах як Анкара, Стамбул, Анталія, Конья. Освіта в державних турецьких школах згідно законодавству ТР проходить винятково турецькою мовою. Українських класів або факультативу з української мови наразі немає.
Найдовше в Туреччині працює Міжнародний ліцей ім.Шевченка в Стамбулі, який діє за програмою МУШ. В Анкарі за сприяння Посольства на базі Української спілки було відкрито триденну школу для дітей вимушених переселенців. Вчителями цієї школи здебільшого є також вимушені переселенці. Там діти мають змогу вивчати українську мову, історію, математику, образотворче мистецтво та займатися фізкультурою.
Кількість дітей переселенців в Анкарі становила 80 осіб.
Наразі за нашої підтримки відкривається суботня школа у Конії. В Стамбулі, Анкарі та Анталії для дітей переселенців функціонують також курси з вивчення турецької мови. Окремо забезпечено друк більше 1200 примірників книжечок українською мовою для діток молодшого віку. Ми з Послом працюємо над тим, щоб започаткувати та відкрити повноцінну Українську школу в Туреччині, щоб кожна українська дитина мала змогу здобувати освіту саме в Українській школі.
В Туреччині діє відомий міжнародний проєкт евакуації з України дітей-сиріт «Childhood without war». Скільки дітей вже приїхали і як організовано їхнє проживання?
Реалізація проєкту стала відповіддю на заклик Першої Леді про евакуацію дітей, а особливо дітей-сиріт, з метою збереження їх життя. Евакуацію вдалося реалізувати завдяки українському бізнесмену-меценату Руслану Шостаку, турецьким органам влади та волонтерам. Дітей розміщено в різних готелях у провінції Анталія. Загальна кількість разом з супроводжуючими особами становила 1600 осіб. Продовженням проєкту стало розміщення дітей військовослужбовців. Вже прибуло 3 групи загальною кількістю 136 людей.
Пані Катерино, ви дуже красива й елегантна жінка, як акумулюєте сили та накопичуєте енергію, щоб достойно триматися у цей важкий час?
Мій чоловік і наші діти — моє натхнення і енергія! І моя покійна Мама, яку я втратила 18 років тому, є моєю великою силою, духом незламності та любові! Рідні, друзі та оточуючі мене люди – це завжди великий дарунок долі. Ще маленькою дівчинкою я мріяла про велику сім’ю, з дитинства любила дітей і мріяла бути молодою мамою. З перших днів війни ми забрали до Анкари мою сестричку з Одеси з 2-ма дітками та мою похресницю зі Львова, тобто зараз у нас велика багатодітна родина!
Тобто, з одного боку, мої сили та невичерпна енергія — це сім‘я, діти, рідна, а з іншого — допомога й турбота про тих, кому це зараз найбільше необхідно: ті дітки, які постраждали від війни… 2 місяці тому я була вдома, у Києві… Ми зібрали в Анкарі ліки для діток з аутизмом та гуманітарну допомогу, і я досі не можу забути обличчя цих малюків. Спогади про ті оченята надають сил. Немає інших варіантів, не може бути розпачу, бо збережене життя кожної дитини це і є сила. Тільки так, і тільки вперед.
У контексті війни та пов’язаних з нею викликів, яку амбітну мету собі наразі ставите?
Я думаю, що для всіх українців, і для мене так само, мета одна — Перемога!
З 24-го лютого ми молимося за припинення цієї жорстокої, брутальної війни, яка забрала наших дітей, вагітних жінок, цивільних, військових… Яка покалічила долі стількох молодих людей… Це дуже страшно, і мозок відмовляється сприймати цю страшну реальність, в якій ми сьогодні перебуваємо.
Все можна відбудувати, але людей з того світу ще ніхто не повертав, і це наш великий БІЛЬ. Тож наш обов‘язок перед загиблими — відстояти Україну.
На своєму рівні, як дружина Посла, я продовжую доносити всю правду про війну в Україні, бо ми не маємо права забувати про те, що кожну мить наші хлопці та дівчата захищають нас і нашу країну від вражої сили, ризикують своїм життям. Ми, у свою чергу, маємо докласти максимальних зусиль, щоб врятувати кожного на нашій Рідній Землі. Тому на сьогодні моя амбітна мета — це відбудова нашої України!
Вірю, що можливо все! Головне, не зупинятись та доносити всю правду світові про війну в Україні, зберегти нашу цілісність, мову, традиції, сильний український дух. Інтенсив сьогоднішнього найскладнішого для України часу стосується кожного з нас. Подивіться, скільки важливої праці втілюється заради нашої рідної України та в ім’я довгоочікуваної Перемоги!
Матеріал підготувала Катерина Самойлик
Фото з архіву Катерини Боднар
