У самому серці Скієна українська громада зібралася на подію, яка стала символом єдності, пам’яті та незламності. Організатори — Building Bridges, Ukrainsk Kreativitet Og Identitet Skien та Hjelp til Ukraina — створили простір, де Україна відчувалася не як далека країна, а як жива присутність — у словах, у піснях, у людях. Цей вечір мав одну мету — підтримати Україну та її захисників, нагадати світові правду про війну, яка триває вже дванадцять років.
Важливою частиною вечора став благодійний аукціон, який провела Богдана Козак, голова організації Building Bridges. Кошти з аукціону будуть передані 420-й бригаді «Хорт».
Також багато сердець підкорив виступ волонтерки Люди Сивак — жінки, чий шлях від перших днів повномасштабного вторгнення став прикладом незламності та людяності. Її слова прозвучали не просто як розповідь — це була сповідь, свідчення, яке торкнулося кожного в залі. Люда говорила про свій волонтерський шлях — шлях болю, втрат, але й сили, що народжується з любові до свого народу.
Вона згадала людей, які поруч із нею щодня роблять неможливе можливим, в тому числі іноземців, таких як громадянин Великої Британії Roger Baker. Також вона розповіла про неймовірно талановитого українського художника, письменника та режисера Валерія Пузіка, який разом з іншими обороняє нашу країну вже багато років. На фронті він пише книги та малює картини на ящиках від боєприпасів. Її виступ став нагадуванням: війна — це не статистика, а долі. Це люди, які щодня тримають небо над Україною.
Свідчення, які не можна забути: гості почули виступ колишнього військового Дениса, який поділився власним досвідом служби. Також Вікторія Гулквич, голова організації Ukrainsk Kreativitet Og Identitet Skien, представила хронологію подій від 2014 року — важливий контекст для норвезької аудиторії, яка часто не знає, що війна триває вже дванадцять років.
Показані кадри зруйнованих українських міст стали болючим, але необхідним нагадуванням про ціну свободи.
Особливе враження справило відео норвезького волонтера Ole та його організації Hjelp til Ukraina — доказ того, що Норвегія не просто співчуває, а активно допомагає Україні.
Культура як зброя незламності: місцевий український хор наповнив вечір атмосферою дому. Їхній спів став символом того, що українська культура — це наша зброя, наша пам’ять і наша ідентичність.
Читайте також: Українка за походженням — підприємиця в Парагва
Фото: з архіву автора