Металургія — одна з тих галузей, про яку рідко говорять на перших шпальтах, хоча саме вона є фундаментом економіки та обороноздатності країни. Під час повномасштабної війни підприємства важкої промисловості працюють у режимі постійної боротьби: за людей, енергетику, логістику, виробництво та майбутнє України.
Компанія «ТінІмпекс», яка цього року відзначає 28-річчя, пережила ракетні удари, багатомісячне відновлення та енергетичну кризу. Проте не лише зберегла виробництво, а й продовжує модернізацію, виконує державні оборонні замовлення та залишається сумлінним платником податків. Ексклюзивно для Міжнародного глянцю Business Woman, про кризове управління, силу команди та жіноче лідерство у традиційно чоловічій галузі ми поговорили з генеральною директоркою компанії Аліною Скомороховою.
— Як повномасштабна війна змінила роботу металургійного підприємства на рівні щоденного управління?
Повномасштабна війна кардинально змінила роботу металургійного підприємства — як на стратегічному, так і на операційному рівні. Металургія — це безперервний виробничий цикл, який неможливо просто поставити на паузу. Зупинка печей, що працюють при надзвичайно високих температурах, і їх повторний запуск потребують колосальних ресурсів і часу.
У перші дні вторгнення ми зіткнулися з повною невизначеністю, кадровими втратами, логістичними труднощами та перебоями з енергопостачанням. Значна частина наших працівників добровільно стала до лав захисників України, тому підприємство було змушене тимчасово призупинити виробництво.
Втім, навіть тоді ми не припиняли працювати як управлінська команда. Продовжували стратегічне планування, готували технічні рішення та шукали відповіді на головне питання: як залишатися корисними державі як стратегічне промислове підприємство.
Сьогодні щоденне управління — це постійне балансування між десятками викликів. Ми працюємо в умовах кадрового дефіциту, затримок постачання сировини, перебоїв із електроенергією та газом, повітряних тривог і ракетних обстрілів. Через блекаути підприємство фактично простоювало близько двох місяців, адже кількох годин електропостачання для металургійного виробництва недостатньо.
Попри все, головною силою підприємства залишаються люди. Наші працівники готові виходити у понаднормовий час і використовувати кожну можливість для роботи. Це вже давно не лише про виробництво — це про відповідальність перед країною.
— Що сьогодні є найбільшим викликом для української промисловості: кадри, логістика, енергетика чи безпека?
Насправді неможливо виділити лише один фактор. Кадри, логістика, енергетика та безпека — це єдина система, де проблема в одному напрямку автоматично створює труднощі в іншому.
Одним із найгостріших викликів є кадровий дефіцит. Підготовка професійного металурга триває щонайменше пів року. Це складна, фізично важка й відповідальна професія, яка потребує спеціальних знань, витривалості та відмінного здоров’я.
Не менш критичною є логістика. Будь-які затримки на митниці чи у постачальників миттєво впливають на виробничий процес. Водночас ми відчуваємо підтримку міжнародних партнерів, які з розумінням ставляться до об’єктивних труднощів українського бізнесу.
Для металургії життєво важливими залишаються стабільне електро- та газопостачання. Будь-який збій означає вимушену зупинку виробництва. До цього додаються постійні ризики обстрілів та повітряних тривог.
Попри всі труднощі, найбільша цінність — це люди. Саме їхня відданість, професіоналізм і готовність працювати в надскладних умовах дозволяють українській промисловості вистояти.
— Як вдається зберігати виробництво та команду в умовах постійних ризиків?
Ми постійно адаптуємо виробничі процеси до реалій війни. Коли діяли погодинні графіки відключення електроенергії, працювали переважно вночі. Формували зміни таким чином, щоб працівники могли залишатися на підприємстві, відпочивати, харчуватися і буквально чекати на появу світла.
Як тільки електроенергія з’являлася — виробництво одразу відновлювалося.
Наше підприємство також зазнало серйозних руйнувань унаслідок ракетного обстрілу. Відновлення тривало майже сім місяців і здійснювалося виключно за власні кошти.
Для нас надзвичайно важливо було зберегти підприємство, яке вже 28 років працює для України, виконує мобілізаційні завдання, забезпечує оборонний сектор продукцією, підтримує економіку та створює робочі місця.
Особливо пишаюся тим, що навіть у найважчі роки війни ми залишаємося відповідальним платником податків і продовжуємо займатися волонтерською діяльністю. Це наша відповідальність перед державою.
— Чи змінився міжнародний інтерес до української металургії після 2022 року?
Навпаки — він зріс. Світ ще більше усвідомив стратегічне значення української металургії.
Сьогодні очевидно, що ця галузь не може існувати ізольовано. Європа потребує української металургійної продукції, а українські підприємства співпрацюють із європейськими виробниками обладнання, матеріалів та технологій.
Саме тому важливо, щоб нормативна база та галузеві рішення формувалися з урахуванням інтересів усіх сторін. Спільна підтримка та партнерство дозволять забезпечити стійкість промисловості як України, так і Європи.
— Які управлінські рішення довелося ухвалювати максимально швидко та нестандартно?
Війна — це щоденний кризовий менеджмент. Більшість рішень доводиться приймати буквально в режимі реального часу.
Головне завдання керівника — зберегти працездатність підприємства. Для цього необхідні довіра всередині колективу, взаємна підтримка та готовність кожного підставити плече колезі.
Бували ситуації, коли працівники залишалися на робочому місці понад добу, використовуючи кожну можливість, щоб виконати виробничі завдання. Саме така згуртованість допомагає нам працювати навіть у найскладніших умовах.
— Наскільки важливо сьогодні інвестувати у модернізацію та технології навіть під час війни?
Саме кризи часто відкривають нові можливості. Після серйозних руйнувань підприємства у 2023 році перед нами стояв вибір: просто відновити виробництво чи використати цей шанс для розвитку.
Ми обрали другий шлях.
За підтримки державних фінансових інструментів та банківського фінансування модернізували частину виробництва. Якщо вже відновлювати підприємство — то за сучасними технологіями.
Сьогодні активно працюємо над власною енергетичною незалежністю. Використовуємо сонячну електростанцію, встановлюємо сучасні системи накопичення електроенергії, розвиваємо додаткові джерела генерації.
Ми добре пам’ятаємо одну з найважчих енергетичних зим і робимо все можливе, щоб бути максимально готовими до нових викликів.
— Що для вас означає бути жінкою-керівницею традиційно «чоловічої» галузі?
Чесно кажучи, я вже давно не поділяю професії на чоловічі та жіночі.
Компанії «ТінІмпекс» цього року виповнюється 28 років, і всі ці роки я залишаюся її засновницею та генеральною директоркою. Це не просто робота — це значна частина мого життя.
Сьогодні українські жінки щодня доводять, що здатні брати на себе найвищий рівень відповідальності. Вони керують підприємствами, відкривають власний бізнес, служать у війську, працюють у найскладніших професіях.
Тому питання про те, чи є металургія чоловічою галуззю, для мене вже не актуальне. Виробництво — це завжди відповідальність, професіоналізм і командна робота, незалежно від статі.
Я щиро вдячна своєму колективу. Ми давно стали великою професійною родиною, яка разом проходить усі випробування. Саме це дає сили рухатися вперед і будувати майбутнє навіть у найскладніші часи.
Читайте також: Українська громада Німеччини відзначить 35-ту річницю Незалежності України у Шверіні
Фото: з архіву героїні