Фестиваль тюльпанів у Стамбулі (Istanbul Lale Festivali), який щорічно організовує муніципалітет, давно став символом міста і щовесни дивує симфонією кольорів та різновидів квітів. У квітні мільйони тюльпанів розквітають у чисельних садах та на схилах вздовж Босфору, привертаючи увагу тисяч відвідувачів розмаїттям барв.
Локації, які обов’язково варто відвідати:
- Гай Емірган (Сариєр) — головна сцена та серце фестивалю. Тут розташовані найбільші квіткові композиції з тюльпанів, що включають мільйони квітів більше ніж 125 сортів.
- Парк Ґюльхане (Фатіх): ідеальне місце для тих, хто хоче милуватися тюльпанами в самому серці історичного півострова, в оточенні палацових садів, поруч з Айя-Софією.
- Парк, присвячений 60-річчю Гьозтепе (Кадикьой): найбільше місце проведення заходів та площа тюльпанів на анатолійській стороні Стамбула.
- Гай Йилдиз (Бешикташ): пропонує можливість помилуватися тюльпанами з видом на Босфор.
- Гай Чамлиджа (Ускюдар): тут можна милуватися яскравими фарбами тюльпанів, насолоджуючись панорамним видом на місто.
Усі майданчики фестивалю, розташовані в центральній частині міста, пропонують відвідувачам не лише милування тюльпанами, а й виступи музикантів, майстер-класи та фотовиставки.
Думаєте, тюльпани потрапили в Туреччину з Голландії? Навпаки! Ось вам невеличкий екскурс у минуле.
У дикій природі тюльпани росли у країнах Малої та Середньої Азії. На захід тюльпан поширився одночасно з розселенням тюркських племен, які його називали (і досі називають) «лале».
Більшість європейців про тюльпани дізналися завдяки посольству, відправленому імператором Священної Римської імперії Карлом V до двору османського султана Сулеймана Пишного в 1555 році. Очолював його видатний дипломат Ож’є Гіслен де Бусбек. Він був вражений полями тюльпанів, що зустрічалися на шляху, і, за легендою, привіз цибулини рослин з тодішнього Константинополя до Відня, де їх висадили в місцевому ботанічному саду.
Першим з європейських ботаніків квітку побачив та описав швейцарець Конрад Геснер. Є версія, що це він дав назву цибулині «тюльпан» — за схожість із турецькими тюрбанами.
Пізніше, у 1593 році, фламандський ботанік Карл Клузіус (Шарль де Леклюз), який мав шикарну колекцію тюльпанів, переїхав з Відня до Нідерландів та очолив ботанічний сад Лейденського університету. Звісно, він привіз квіти з собою.
Примхливі цибулини акліматизувалися завдяки вологому клімату та зусиллям фахівців і незабаром, нові прекрасні квіти, не без популяризації через мистецтво, здобули шалену популярність серед голландців. Квітка швидко стала бажаним предметом розкоші і символом статусу, а згодом з’явилось і розмаїття її видів.
У XVII столітті інтерес до тюльпанів (точніше до цибулин) став настільки великим, що виникла фантастична спекулятивна «бульбашка». Тюльпаноманія, тривала з 1593 до 1637 року і реалізовувалась фактично через ф’ючерсні контракти, завірені нотаріально. У цей період ціни на рідкісні цибулини сягали вартості будинків. Потім, закономірно, стався обвал ринку, коли кількість продавців перевищила кількість покупців, що призвело до банкрутства багатьох людей.
У романі турецького письменника Іскендера Пала «Стамбульський тюльпан», який переклала Наталя Талалай, є згадка про те, звідки в Європі з’явились тюльпани, яким чином в Османській імперії виводили нові сорти та звідки взялося слово «тюльпан». Дуже цікава версія, що спонукає до роздумів.
«…Оскільки в країні, звідки приїхав Бусбек, немає звички чіпляти квітку до головного убору, то він, вказуючи на тюльпан, спитав: «Що то у тебе на голові?». А хлопець, який забув про квітку і думав, що його питають про вбрання, відповів «тюрбан». Посол подумав, що це назва квітки і в листі до свого друга згодом написав «тюльпен». Власне після цього у Фландрії нашу дівчинку-квіточку, яка опинилась за кордоном, і назвали «тюльпан». Хоча пізніше це слово було перекладено на мови інших європейських держав подібними словами: «тюльпан, тюліпано, тюліп, тюліпе».
Читайте також: Стійкість українського народу у фокусі документального кіно в Бразилії