+38(050)6630132 businesswoman.if@gmail.com

Сьогодні дуже потрібна присутність жінок у політиці

Сьогодні дуже потрібна присутність жінок у політиці

Малгожата Кідава-Блоньска — польська політикиня, кінопродюсерка та соціологиня. Будучи нащадком видатних діячів Польщі (прапраонучкою президента Республіки Польща, а також прем’єр-міністра; онукою польського письменника та художниці), вона зуміла поєднати творчість та принциповість у розвитку країни. Про особистий шлях та роль жінки в політиці — у цьому інтерв’ю.

Політика стала традицією вашої родини: декілька поколінь впливали на розвиток та становлення Польщі. Відчуваєте відповідальність, силу своїх предків та ухвалених рішень? 

Люди дивляться на політика і часто судять про нього через призму сім’ї. І якщо серед ваших предків є президент і прем’єр-міністр, які до того ж брали участь у відбудові Польщі після відновлення незалежності в 1918 році, відповідальність за їхні дії — більша. Я завжди кажу, що мої предки — не моя заслуга. Але я знаю, що маю право голосу в тому, щоб їх наполеглива праця та досягнення не були забуті. У їхній політичній діяльності найважливішим було поважати Конституцію та закон. Також важливою була честь і чесність. Незважаючи на важкі часи, вони ніколи не зрікалися цих цінностей. Так, я відчуваю себе зобов’язаною не розчаровувати їх своїми діями. Голосно протистояти, коли порушуються закони. Коли хтось не поважає Конституцію. Інакше ми дозволимо собі відвернутися від демократії та миру. Тому кожен день потрібно діяти так, щоб підкреслювати важливість цих цінностей.

Ви працювали в літературному відділі кіностудії, кінопродюсеркою, і лише згодом дійшли до політики. Що підштовхнуло вас до цієї сфери? Історія родини чи особистий вибір?

Насправді жінки були найсильнішими в моїй родині. Вони взяли на себе тягар утримання будинку. Вони доглядали за всіма і стежили, щоб нікому нічого не бракувало. Саме вони, їхнє виховання та слова вплинули на мене набагато більше.

У дитинстві я проводила багато часу з бабусею Зофією, художницею, яка після війни тривалий час утримувала родину, малюючи картини. Мені подобалося сидіти в її студії та дивитися альбоми. Коли вона малювала, то розмовляла зі мною, впливала на мене. Саме вона привела мене вперше в театр і кіно. Саме з нею я почала пізнавати світ культури. Я захопилася ним. Потім під час навчання ми із друзями створили  аматорський театр. Мій чоловік — режисер, ми разом працювали над фільмом «Приречені на блюз» («Skazany na bluesa»). Культура завжди була для мене близькою, тому вона стала однією з головних мотивацій, коли я вирішила йти в політику. Працюю донині в парламентському комітеті культури  та заходів інформації.

У чому особливість жінок у політиці? Які характерні риси можете назвати? Міф про «чоловічі» професії відійшов у минуле? 

Жінки в політиці завжди були, це тільки здається, що вони не відігравали у ній головної ролі. Коли їхні батьки, чоловіки чи брати під час поділів воювали, були ув’язнені чи відправлені вглиб Росії, вони дбали про те, щоб польська культура, традиція та історія не зникали. Щоб польська державність тривала. І багато в чому завдяки їм наша країна змогла відродитися.

Сьогодні дуже потрібна присутність жінок у політиці. Я переконана, що ми змінюємо політику на краще. Ми рішучі, конкретні та послідовні, і виявляємо зовсім іншу чутливість. Сьогодні жінки є лідерами змін не лише в парламенті, а й на місцях. Нещодавно я буда у Лебі (Łebie), де з ініціативи жителів відкрили Рондо права жінок (Rondo Praw Kobiet). Від ідеї до реалізації пройшло зовсім небагато часу. Подорожуючи Польщею, я бачу великий потенціал у жінок у кожному місті. Але я також бачу, що деякі з них відмовляються діяти через страх, що вони недостатньо хороші. І це неправда. У політиці має бути більше жінок, щоб нарешті вирішити такі проблеми, як нерівна оплата за однакову роботу.

Якими хотіли б бачити майбутні відносини України та Польщі? Що можна прогнозувати, зважаючи на поточну ситуацію?

За останні місяці ми побудували щось дуже важливе між нашими народами. Це розуміння і солідарність. Великий капітал, який не можна витрачати даремно. Виходячи з цього, ми повинні зміцнювати наші відносини в майбутньому. Я глибоко вірю, що Україна вийде з війни з російським агресором переможцем, а світ допоможе їй у відбудові. Одним із наших найбільших спільних завдань буде вжиття дій для забезпечення безпеки в регіоні. Вірю, що наше майбутнє буде позначене багатьма ініціативами та проектами. Я також хотіла би, щоб Польща була сильним прихильником побудови тісних відносин між Україною та Європейським Союзом.

Поділіться сімейними цінностями які ви підтримуєте у родині. Змогли б відмовитися від усього, чим ви займалися раніше, і присвятити свій час рідним? 

Коли життя ставить перед нелегким вибором, важливо пам’ятати про найважливіші цінності. Сім’я — найголовніша із них. У моєму будинку завжди жило багато людей, і ми всі підтримували один одного. Бабусі навчили мене, що я повинна допомагати іншим, піклуватися і реагувати, коли хтось у біді. Йдеться також про їхні переживання: заслання до Сибіру, ​​втечу від царизму, вигнання з Варшави і пов’язану з цим тугу за домом і родиною. Як наслідок, цей зв’язок особливо плекався і досі плекається сьогодні. Завдяки сім’ї ми можемо пережити найважчі часи, і вона ставить перед нами все нові й нові виклики.

Як ефективно поєднувати час у родині та активне суспільне життя? Чи завжди вдається тримати баланс?  

Цей баланс дуже важливий у житті. Не можна жити тільки роботою чи політикою. Вам потрібне місце, куди ви можете повернутися, відпочити та почуватися в безпеці. Для мене найцінніші вечори, коли ми сідаємо разом вдома, п’ємо чай, відкладаємо телефони і говоримо про те, як минув день. Навіть коли ми повертаємося дуже пізно, тому що ми всі дуже зайняті, ми не відмовляємо собі в цьому моменті тільки для нас. Я не можу собі уявити, що я могла б коли-небудь відмовитися від цього.