+38(050)6630132 businesswoman.if@gmail.com

Потрібно мати мрію. Не боятися. Не відступати

Потрібно мати мрію. Не боятися. Не відступати

Катерина Роговська — магістр з фінансів, закінчила Київський Національний Аграрний університет. За другою освітою -— магістр з міжнародної політики, закінчила Дипломатичну академію України ім.Геннадія Удовенка при МЗС України.

Працювала в МЗС України в Департаменті консульської служби та Політичному Департаменті, потім — у Генеральному консульстві України в Торонто.

Пані Катерино, розкажіть про свою історію в Канаді. Коли вона розпочалася? Чому саме ця країна?

Моя канадська історія розпочалася у 2009 році, коли я вперше прилетіла працювати секретаркою в Генеральному консульстві України в Торонто. Ми, дипломатичні  та службові представники України, гарно почуваємося закордоном, адже маємо постійну роботу, житло, не платимо податки держави перебування, нас поважають. У свою чергу ми  контактуємо з місцевою владою та допомагаємо громадянам України з консульських питань, захищаємо їхні інтереси в країні перебування.

Канаду я не обирала. Так склалося, що мені запропонували з Відділу персоналу поїхати у довготермінове відрядження до Торонто. Я спробувала себе у конкурсі й виграла його.

Так, за волею долі та прекрасних людей, я опинилася в Канаді, хоча й народилася в Одесі. 

Ким ви мріяли стати в дитинстві?

Моделлю. Завжди малювала пишні сукні, у яких хотіла би виходити на подіум. 

Моя мрія частково здійснилася, коли мені було 18 років. Тоді друг допоміг знайти модельне агентство, щоб пройти курси та отримати диплом. Після курсу дефіле, акторської майстерності та письмового іспиту я отримала свій омріяний диплом моделі. Після цього мала ще один показ одягу — і на цьому все.

Що для вас означає бути в КУК? Розкажіть про свої обов’язки  та завдання на посаді голови КУК Ошава. 

Для мене громадська діяльність в Конґресі Українців Канади — це продовження дипломатичної служби. Хоч громадська діяльність не оплачується (ми є волонтерами з доброї волі), це — прекрасна нагода відчувати себе потрібною в українській громаді.

Своїми завданнями перш за все вважаю об’єднання української громади в нашому регіоні Дургам; створення сприятливих умов для утворення організованих громад у сусідніх регіонах; налагодження міцної співпраці з місцевою владою.

Своїм обов’язком в період війни Росії проти України бачу максимально сконсолідовану допомогу новоприбулим співвітчизникам, які шукають прихисток в нашому регіоні. Тому з 1 березня 2022 року у співпраці з місцевою владою нашого осередку КУК — відділ Дургам представників української громади — було створено постійно чинний комітет із допомоги новоприбулим українцям Durham Ukrainian Relief Committee, який налічує близько 70 волонтерів. Завдяки роботі комітету, а саме команді по розселенню житлом в регіоні, ми забезпечили 50 родин. Дякуючи команді по збору благодійних фондів, нам вдалося зібрати близько 50 тис канадських доларів у наш фонд підтримки новоприбулих українців.

Станом на сьогодні ми провели 40 акцій підтримки України в м.Ошава. Стоїмо з прапорами України та банерами над швидкісною трасою 401 двічі на тиждень та привертаємо увагу громадськості до страшної війни в Україні. Сподіваємось на подальшу прихильність та допомогу з боку місцевої влади та небайдужих громадян.

Ви — багатодітна мама. Розкажіть, як ви встигаєте займатися громадською роботою та бути прекрасною мамою. Хто вам допомагає? 

Я та мій чоловік — щасливі батьки п’ятьох дітей. Так склалося, що, перебуваючи в декретних відпустках, я або продовжувала працювати, або здобувала другу вищу освіту, або здобувала нові навички роботи. Коли ми з родиною у 2019 році переїхали за 60 км від Торонто в регіон Дургам, наші троє дітей почали ходити до української суботньої школи ім. Івана Франка в Ошаві, щоб бути ближче до українського оточення. Через рік, перебуваючи на 4 місяці вагітності двійнятами,  мене обрали директоркою цієї школи. Так, у серпні 2020 року почалася моя громадська діяльність.

Усвідомлення того що Бог мені дає таку можливість бути мамою трьох прекрасних, здорових діточок, а пізніше ще й двійнят (що було зовсім неочікувано, адже ні в моїй родині, ні в родині чоловіка не було подібних випадків) дали мені розуміння того, що всі складнощі, які  підкидає доля,  посильні. А від того,  наскільки достойно ми виходимо з кожної ситуації, залежить наше подальше майбутнє та ставлення до нас. Тому я поставила перед собою певні цілі: по-перше, здорово виносити свою вагітність з двійнятами, а для цього продовжувала робити зарядку кожен день по 30-40 хвилин для гарного самопочуття фізичного та морального. По-друге, продовжити існування української школи усіма можливими способами задля того, щоб мої діти мали можливість зустрічатися з іншими дітьми, підтримувати українську мову та традиції, щоб кожен з них мав в собі український запал. 

У результаті наші з чоловіком хлопчики народилися через день після святкування Дня Святого Миколая, а школа почала розростатися, і від 14-ти студентів почала налічувати близько 30-ти за два роки. І це ще не все! Пізніше, у травні 2021 року, за ініціативи Президента Конґресу Українців Канади — Провінційна Рада Онтаріо, пана Тараса Багрія, за сприяння пані Надії Яшан мені вдалося зібрати команду для відновлення осередку КУК — відділ Дургам. Таким чином додалася ще одна громадська кампанія. 

Усе це я б не могла осягти без підтримки мого чоловіка Олега Роговського. Його ставлення до мого покликання, а також до родини на загал, дарують мені впевненість та міцну опору.

Мій чоловік не байдужий до проблем довкілля. Інженер за фахом, він працює на заводі відновлювальної енергетики. Також створив власну компанію Aztec Еnergy та має великі плани по відбудові України в період та після війни. Я також дуже підтримую його в цьому, тому впевнена, що моральна підтримка — дуже важлива складова успіху кожного з нас!

Хто є вашим взірцем? 

Люди із таким досвідом успіху, що його можна не тільки почути, але й як результат, побачити. Різний успіх: як в роботі, так в родині та вихованні дітей, а також успіх в гармонії душі та тіла. Люди, які не перестають самовдосконалюватися (особливо в похилому віц), надихають мене найбільше.

Як думаєте, чи важче жінкам будувати кар’єру жінкам, аніж чоловікам? 

У модерному світі, а особливо в Канаді, жінки можуть здобувати освіту та  кар’єру на рівні з чоловіками. Канада посідає 24 місце в рейтингу із гендерної рівності у світі. У чинному ліберальному уряді на ключових позиціях міністрів — винятково жінки. В Україні також жінка почуває себе комфортно на державній службі. Приблизно 21% жінок обіймають урядові посади. Зважаючи на статистику та особистий досвід, можу стверджувати, що жінка має безумовне право на кар’єру. І дуже гарно, що гендерна політика цьому тільки сприятиме.

Які ваші плани?

Я хочу і надалі поєднувати материнство з громадською діяльністю. Як громадська діячка, маю плани і надалі підтримувати діалог з місцевою владою щодо допомоги нашим новоприбулим українцям. Маємо багато випускників та молоді, які хочуть навчатися у вищих навчальних закладах регіону Дургам. Однак кошти за навчання дуже великі для інтернаціональних студентів, тому треба вирішувати це питання на нашу користь.

Катерино, про що ви мрієте?

У першу чергу я мрію про перемогу України над країною терористом. Про те, щоб усі загарбані території України та інших країн було повернуто, а від Росії нічого не залишилося. Побудована на брехні, кровавих розправах, самодурстві та тероризмі країна не має жодного морального права на існування. 

Щоб Україна повстала з руїн та стала передовою державою з модерною економікою, а для нас, українців, відбудова України на різних рівнях була національною ідеєю та стосувалася кожного з нас.

Щоб ми з моєю родиною і надалі мали дві домівки: в Україні та Канаді. В Україні, бо мої батьки та рідні живуть там. У Канаді, бо це Батьківщина мого чоловіка та його батьків. 

Щоб ми мали як бізнес, так і громадські стосунки на користь обох країн.

Чого ви боїтеся?

Ще з дитинства я боюся темряви та залишатися сама у великій хаті. Напевно, тому я почуваюся дуже комфортно у великій родині.

Яку музику слухаєте? Які маєте захоплення? 

Дуже люблю слухати українську естраду. Ірина Федишин, Dzidzio, GoA, Kalush, Один в Каноє, Христина Соловій… Моє хобі — вишивка нитками та бісером. 

У вас багато друзів? Чого ви не допускаєте в дружніх стосунках?  

Я маю друзів в Україні, у Канаді, в інших країнах. Їх близько 10, і їхня присутність у моєму житті — велике щастя!  Лицеміри — точно не мої друзі.

Що жінці допомагає розвивати кар’єру і при цьому залишатися в гармонії?

Для кожної жінки ці критерії індивідуальні. Особисто для мене важлива гармонія в родині з чоловіком та дітьми. Якщо це вдається, тоді неодмінно вийде розвивати кар’єру.

Що ви хочете побажати тим, хто тільки на шляху до своєї мрії?

По-перше, мати мрію.

По-друге, не боятися.

По-третє, робити перші кроки до мрії.

По-четверте, не відступати.

Все неодмінно вдасться! Здоров’я вам та мирного неба над головою! 

Матеріал підготувала Надія Яшан

Фото Марія Нищета