16 травня 2019 року Президент України Петро Порошенко прийняв вірчі грамоти від Аніци Джамич, новопризначеного Надзвичайного та Повноважного Посла Республіки Хорватії в Україні, у минулому – представниці Хорватії у Раді Європи (2012 рік), Посла у Швеції, Литві та Латвії (2014 рік). Окрім кар’єри дипломатки, пані Аніца успішно розвивалася у сфері державної політики, встигла побувати заступницею радника Президента Хорватії з питань зовнішньої політики, потім – радницею Президента з питань Європейського Союзу. В інтерв’ю говоримо про службу, співпрацю та спільні риси України й Хорватії.
Пані Аніцо, розкажіть про роботу Посла? Що Ви відчуваєте, представляючи свою країну в іншій?
Бути послом країни – надзвичайний досвід. Це велика честь, але водночас дуже серйозний обов’язок. Той, хто його виконує, повинен бути на службі щодня, без виключень. Це стосується не лише послів, а й дипломатів будь-якого ранку. Ось чому я наголошую: дипломат – не робота, а душевне покликання. Бо покликанням людина живе, а роботу просто відпрацьовує.
Чи є якісь негативні сторони у роботі дипломата?
Ми не любимо говорити про «недоліки» нашого положення, ліпше надаємо перевагу розмовам про певні обмеження, яких зазнаємо. Насамперед це стосується нашої поведінки – вона має бути якомога стриманішою. Навіть якщо існують певні розбіжності у нашій думці щодо чогось, ми маємо утримуватися від коментарів. Особливо, якщо це стосується політики держави, яка нас приймає. Річ у тім, що дипломат представляє не себе та своє світобачення, а цілу країну, з якої він приїхав. Саме на нас лежить відповідальність за те, щоб шляхи комунікації залишалися відкритими за будь-яких обставин.
Що спільного між Республікою Хорватія й Україною?
Протягом року моєї служби, я переконалась у схожості наших народів, яка насамперед проявляється у подібності менталітету.
Додатково, Хорватія близька з Україною і щодо відповідності європейським стандартам. Ми маємо спільні стратегічні цілі, які Республіка Хорватія вже досягла та щодо яких ми, як остання з країн, що стали членами Європейського Союзу, можемо бути корисними нашими досвідом і порадами. Якби ви тільки знали, наскільки ми схожі у цьому! Ми, хорвати, горіли тим самим бажанням якнайшвидше досягти своєї мети. Кожна затримка здавалася нам нескінченно довгою. Порада: наберіться терпіння та пам’ятайте про майбутні зміни, які вам так потрібні.
Як плануєте розвивати співпрацю між нашими країнами?
Плани про співпрацю завжди ґрунтуються на державній політиці щодо певної країни. Але також, велику роль тут грають власні спостереження послів щодо реальних потреб країни, які, можливо, не так добре видно через географічну чи часову дистанцію. Окрім цього, кожна країна розвивається по-різному, залежно від обставин, у яких вона опинилася. Тому внески послів часто стають вирішальними.
Якими є Ваші спостереження щодо України?
Приїхавши працювати до Вашої чудової країни, я звернула увагу, що українці освічені, привітні та добре виховані люди. Саме тому вони одразу стали мені близькими. До того ж, схожий досвід допомагає нам ще краще розуміти один одного.
Я помітила з Вашого боку своєрідне захоплення Хорватією як країною та хорватами як народом. Українці люблять подорожувати до Хорватії, хоча наша країна не є найдешевшою для відпустки. А повертаються вони сповнені вражень про природні красоти нашої країни, доброзичливість людей, схожість мови та подібність менталітету.
Все це говорить на користь перспективи розвитку ще міцніших зв’язків між нашими країнами.
Із західної перспективи, на Вашу думку, чого не вистачає Україні?
Я думаю, що попри якісну освіту, багатьом не вистачає впевненості у собі. А для партнерів у перемовинах, це є одним із ключових факторів. На мою думку, ця тема має бути частиною освітнього процесу. Також було б чудово додати перевірку вивченого на практиці поза межами сухої теорії. Практика робить нас переконливими та надійними.
Враховуючи європейську орієнтованість України, дуже важливо, аби якомога більше людей, особливо молодь, вивчали європейські студії. Цінність цієї освіти полягає у тому, що у вас будуть люди, які знають Європу зсередини та які, крім численних контактів зі своїми колегами, матимуть перед собою відкриті двері. Крім того, студенти з Європи та усього світу дізнаються про українців, познайомляться з ними, і, я переконана, назавжди залишатимуться на зв’язку, як це зазвичай буває серед колег. На додаток, потрібно, щоб випускники цих програм були направлені до державних установ, і європейський потенціал України використовувався.
Ще один із напрямків, що чекають на покращення – державне управління. Я сама мала досвід навчання у поважній французькій Школі державного управління E.N.A., яку завершили багато високопосадовців Франції. Це навчання дало мені краще розуміння про функціонування адміністрації, яка гармонізує систему управління та стежить за внеском кожної окремої людини в цю систему. У будь-якому випадку адміністрація оберігає державність. Для молодої, новоствореної країни, якою тоді була Хорватія, цей досвід приніс велику користь. Відкривши таку школу в Україні, державні службовці та чиновники змогли б проходити навчання задля, наприклад, кращого моніторингу реформ, які лишаються в Україні у центрі уваги.
Як справи з гендерною політикою в державних структурах Республіки Хорватія?
У Хорватії, із часів незалежності, на високі посади висуваються жінки. Можливо, на початку їх кількість і не була такою великою, але вони, безумовно, займали дуже важливі посади. Серед жінок, які зробили великий внесок у політику Хорватії, голова Палати жупаній хорватського парламенту (Сабору), перша жінка міністр з питань європейської інтеграції, головна переговорниця з питань реінтеграції хорватського Подунав’я, голова Конституційного суду, перша жінка прем’єр-міністр та, нарешті, перша жінка президент.
Багато з них були міністрами і, окрім зазвичай «жіночих» міністерств, наприклад, соціальної політики, тримали найважливіші відомства – як-от оборони чи закордонних справ. Багато хорваток досягли успіху й у міжнародних організаціях, наприклад, Генеральний секретар Ради Європи.
Кожна з цих жінок залишила свій слід у відомстві, за яке відповідала як особливими методами роботи, так і помітною діловою активністю.
Це вражає! У секторі бізнесу ситуація така сама?
Однозначно! Уже багато років у Хорватії працює «База ділових жінок» – ініціатива, створена з метою подальшого заохочення жінок у бізнесі. За словами однієї із засновниць, омбудсмена з питань гендерної рівності Хорватії Вишні Любичич, «База ділових жінок» повинна довести, що на ринку є достатньо здібних і кваліфікованих жінок, котрі можуть займати найвідповідальніші посади в компаніях. Проєкт має на меті закласти в Хорватії добрі засади для впровадження Європейської директиви щодо поліпшення гендерного балансу на рівні керівних органів компаній.
Дуже активною також є Асоціація ділових жінок Хорватії «Круг», яка працює у партнерстві з Хорватською торгово-промисловою палатою. Вона працює над покращенням становища ділових жінок у суспільстві шляхом заохочення жіночого підприємництва, ділової культури та ділової етики. Діяльність Асоціації – освіта, створення мереж, просування досягнень ділових жінок, робота з громадськими організаціями та інституціями, а також налагодження контактів із подібними асоціаціями в країні та за кордоном.
Зі свого боку, я дуже вірю в ідею створення Business Woman Club і бажаю Вам успішної роботи, міцніших зв’язків на міжнародному рівні та багато проєктів, корисних для країни та суспільства!
