Напередодні 34-ї річниці Незалежності України директорка закордонного представництва журналу Business Woman у Норвегії Валентина Ємельяненко поспілкувалася з новопризначеним Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Норвегія Олексієм Гавришем. У відвертій розмові дипломат розповів про перші враження від Норвегії, ключові напрями співпраці між нашими країнами, роль української громади та значення довіри у суспільстві. А ще – про те, що надихає його особисто та чому головним побажанням українцям сьогодні є зберігати віру і наближати Перемогу разом.
– Ви нещодавно призначені на цю високу і важливу для України посаду, посла України в Королівстві Норвегія, які головні пріоритети Вашої дипломатичної місії?
Мої пріоритети – це всебічна допомога Україні та українцям, які перебувають у Норвегії. Також важливою є реалізація культурного, бізнесового та економічного потенціалу України в цій країні. Щодня ми працюємо саме над цими питаннями.
– Які Ваші перші враження від Норвегії? Можливо, вже є інсайти, якими хотіли б поділитися з читачами?
Для мене Норвегія – комфортна та гостинна країна, яка щиро підтримує Україну. Крім того, наші країни мають давню історію взаємодії.
До війни я багато разів бував тут як турист і щиро захоплювався цією країною. А сьогодні бачу, що Норвегія вміє дивувати кожного дня.
– Як повномасштабне вторгнення росії вплинуло на співпрацю між Україною та Норвегією?
Україна отримує значну допомогу від Норвегії, і ми вдячні, що маємо такого стратегічного партнера. Окрім державної підтримки, відчуваємо й щире співчуття та солідарність звичайних норвежців. Вони всіма силами допомагають українцям. Ми ж зі свого боку постійно інформуємо Норвегію про злочини росії в Україні. Від першого дня я бачу небайдужість до нашої країни як від норвезьких чиновників, так і громадянського суспільства.
– Чи Ви вже бачите в яких сферах можлива активна співпраця між нашими країнами?
Вона вже відбувається – в енергетичній сфері, військовій, бізнесі, сфері послуг. Великий потенціал має аграрний сектор. Якщо проаналізувати дані за останні п’ять років, можна побачити напрями, які потребують доопрацювання. Звісно, обсяг товарообігу знизився через економічні, логістичні та соціальні чинники.
Проте, з огляду на реалії, моя особиста думка, що українському бізнесу варто активніше виходити на норвезький ринок – це країна з високим потенціалом, навіть попри невелику чисельність населення. До того ж сьогодні в Норвегії проживає близько 80 тисяч українців.
– Тож які галузі найбільш перспективні для українсько-норвезької співпраці?
Це зелена та відновлювальна енергетика, ІТ, сфера сервісних послуг і постачання комплектуючих. Важливим напрямом є також культура: спільні проєкти, виставки, відкриття пам’ятників. Наприклад, нещодавно поблизу Тронгейма відбувся фестиваль, присвячений святому Олаву, який певний час жив у Києві. І це лише одна з багатьох історичних постатей, що поєднують наші країни. Крім того, в Норвегії проходять Дні українського кіно, бібліотеки поповнюються українськими книжками. І це лише невелика частина численних культурних ініціатив, які відбуваються по всій країні.
– Який норвезький досвід може бути корисним для України за Вашими особистими відчуттями?
Передусім — це любов до своєї країни та дбайливе ставлення до довкілля і ресурсів. Вражає також прозорий, усвідомлений діалог між владою й громадянами, а також ефективність управлінських рішень. Саме ці чинники, на мою думку, дозволяють Норвегії залишатися однією з найбагатших країн світу.
– Чи є це зокрема і наслідком високого рівня довіри громадян до влади?
Довіра — це завжди робота з обох сторін. Але насамперед вона ґрунтується на повазі громадян до власної країни. Влада — лише інструмент, який обирають люди. І зміни починаються з кожного з нас: якщо хочеш, щоб біля твого дому було чисто — не сміти, а не чекай, поки влада навчить тебе цьому. Я переконаний: порядок у країні починається з порядку в домі кожної людини.
– Як Ви оцінюєте стиль комунікації в норвезькому суспільстві та бізнес-середовищі? Чи є відмінності від українського?
Вона зрозуміла, послідовна й практична. Мені імпонує ця чіткість і конкретність. В українському суспільстві теж можна знайти такі риси.
– Ми передусім журнал, що висвітлює тему проактивних жінок, тож питання до Вас чому в українській дипломатії так мало жінок?
Я нова людина в дипломатії, але вже бачу, що жінок на цих посадах стає дедалі більше. На мою думку, дипломат — це насамперед професійні навички, життєвий досвід і відповідальність, незалежно від статі. Найважливішим є професіоналізм, адже виклики постійно змінюються. Ми маємо приклади успішних українських жінок-послів у США, Омані та Іспанії. Тож головне не гендер, а компетентність і життєва зрілість.
– Якою є співпраця посольства з українською діаспорою, в широкому її розумінні на сьогодні, в Норвегії?
Ми активно співпрацюємо з громадами, надаємо допомогу військовослужбовцям, які проходять тут лікування. Пишаюся нашими колегами та всім колективом, який докладає максимум зусиль, аби підтримати громадян, зокрема у консульських питаннях, діючи у межах закону.
Добре знаю, що українська громада тут надзвичайно активна. Наприклад, у Норвегії діють три недільні школи «Кобзар», у бібліотеках облаштовані українські книжкові полиці, регулярно відбуваються культурні заходи. Це яскраво свідчить про високий рівень самоорганізації та свідомості українців.
– А як щодо нових громад, в т.ч. громадських організацій, які створюються тут новоприбулими українцями після початку повномасштабної війни в Україні?
Ми не ділимо українців за часом приїзду чи за регіонами. Важливо, щоб діалог залишався відкритим і якісним. Регулярно проводимо зустрічі з організаціями, аби чути проблеми й разом шукати рішення.
Особисто я переконаний: українці поділяються лише на тих, хто щиро носить Україну в серці, і тих, хто зловживає українським паспортом. Є, на жаль, приклади, коли люди воювали на боці Росії, отримували російські паспорти, а потім намагалися користуватися українським. Це абсолютно неприйнятно.
Я сам виїхав з окупації ще у 2014 році й добре пам’ятаю, що там відбувалося. І я ніколи не пробачу росії того, що вона зробила з моєю країною.
– Які Ваші прогнози щодо повернення українців які знаходяться в Норвегії під тимчасовим колективним захистом додому?
Це залежить від багатьох чинників – тривалості війни, створення робочих місць, підтримки переселенців. Сьогодні багато інституцій досліджують ці процеси – від питань міграції до інтеграції. Для нас же важливо не лише вести статистику, а й формувати додану вартість. Наприклад, ми наполягаємо, щоб у проєктах інвестицій в Україну першочергове право на працевлаштування мали українські громадяни. Наразі ми ведемо діалог із кількома інституціями, які підтримують цю ідею, і згодом прозвітуємо детальніше.
– Які українські жінки в Норвегії Вас надихають?
Мене надихають усі – від маленьких дівчаток, які співають українські пісні, до жінок, що згуртовують громади й активно діють. Я не мав попереднього досвіду співпраці з будь-якою діаспорою, але тим, що я побачив тут, у Норвегії, я дуже приємно вражений.
– Що Вас особисто надихає в роботі та житті?
Мене надихає віра у Перемогу.
– Ваші побажання українцям напередодні Дня Незалежності.
Не втрачати віру. Завжди пам’ятати про наших захисників і захисниць, допомагати їм, кожен на своєму рівні наближати Перемогу. У кожного з нас є зброя, яка не потребує дозволу – наш голос. Ми маємо постійно нагадувати світові про злочини росії, про терор і страждання українського народу. Бажаю всім скорішої Перемоги.
Читайте також: В Італії на висоті понад 2000 метрів розгорнуть 34-метровий прапор України з нагоди Дня Незалежності
Фото: Дмитро Упир