Вона починала з виступів у дитячому садочку, а сьогодні її знають мільйони. Блогерка, акторка, співачка та одна з найвпізнаваніших інфлюенсерок України — Оля Шелбі вже давно перетворила свою присутність у соцмережах на масштабний особистий бренд.
У відвертій розмові для Business Woman Оля розповіла про шлях від маленького містечка до великої аудиторії, поділилася планами щодо запуску власного б’юті-бренду, розкрила секрети самодисципліни та догляду за собою, а також пояснила, чому вважає жіноче лідерство силою, що народжується з любові. Про натхнення, стереотипи щодо блогерів, виклики професії та поради для тих, хто лише мріє розпочати свій шлях у світі контенту — читайте в нашому інтерв’ю.
1. З чого почався Ваш шлях у блогінгу і в який момент Ви зрозуміли, що це вже не просто хобі, а справа життя?
Усе почалося дуже рано. Мені було років пʼять, я виступала в садочку — співала, танцювала — і вже тоді чітко зрозуміла: я буду наступною суперзіркою. Звучить смішно, але це відчуття було абсолютно дорослим і впевненим. Саме тоді й почався мій шлях.
Далі — гуртки, конкурси, міська дитяча рада. Я була всюди, де тільки можна, виступала майже на всіх заходах міста. І вже тоді почала розвивати свої соцмережі. Я з маленького містечка, але це мене ніколи не спиняло — навпаки, хотілося пробувати все: ще дитиною я навіть спробувала себе в моделінгу в Чернігові, а для нашого містечка це було щось зовсім незвичне. Батьки мене в усьому підтримували, і я їм безмежно вдячна: вони не гасили це бажання, а навпаки — роздмухували.
А далі була «Школа». Саме після серіалу все вибухнуло — охоплення, перші рекламні інтеграції, увага, яку доти я бачила хіба що в мріях. І ось тоді я відчула — дуже спокійно і дуже точно: це вже не хобі, це надовго. Це моє.
2. Чи маєте Ви власний бізнес або підприємницькі проєкти поза блогінгом? Якщо так, як вони зʼявилися і що для Вас у них найважливіше?
Так, маю. Мій головний проєкт життя називається просто — Olya Shelby. І це набагато більше, ніж блог. Скажу чесно: за обсягом задач, роботи, команди й ревеню він може бути більшим, ніж чимало малих бізнесів в Україні.
З цього проєкту виростає багато напрямків: зйомки в кіно, продаж реклами, музика, довготривалі інтеграції, амбасадорство, розвиток у бізнес-партнерствах. Усе це — різні гілки одного великого дерева.
І трохи привідкрию завісу: я маю глобальні плани, які вже не просто в голові, а на папері. Я в перемовинах із потенційними партнерами щодо створення власного бренду в ніші бʼюті. Інших деталей поки не готова розкривати — але дуже скоро про це почують.
3. Що для Вас сьогодні є найбільшим джерелом натхнення для створення контенту?
Тут немає чогось одного-єдиного — мене надихають кілька речей. Одна з них прозвучить, мабуть, трохи смішно та інфантильно, але це чесно: сонячні дні. Я страшенно сонцезалежна людина, мій настрій буквально залежить від погоди.
Ще одне — великі проєкти. Коли їх багато і я відчуваю, що мене потребують, що моя робота справді комусь важлива, — ось це заряджає найсильніше.
А ще — люди. Коли на вулиці підходять і кажуть теплі слова, що стежать за мною вже по 10 років, що я їх надихаю… Знаєте, вони думають, що це я їх надихаю. А насправді це вони шалено надихають мене.
4. З якими стереотипами про блогерів Ви стикалися найчастіше і як на них реагуєте?
Стереотипів вистачає. У всіх фільмах блогерів показують інфантильними, трохи нахабними, з вічною селфі-палкою. А насправді все навпаки. Ми так само соромимося підійти, щось запитати чи попросити сфотографуватися — бо добре розуміємо, наскільки важливий особистий простір. Якби я зустріла світову зірку, я б, мабуть, не наважилася підійти за фото: розумію, як це може бути некомфортно для людини.
А є ще мій особистий стереотип. Чомусь майже всі, з ким я знайомлюся, спершу думають, що я стерва — напевно, через колір волосся й зовнішність. Мені про це прямо кажуть. А вже потім: «Слухай, ми думали, ти зовсім інша». Я ставлюся до цього з гумором — мене це навіть веселить.
5. Як Ви розумієте жіноче лідерство і що, на Вашу думку, сьогодні допомагає жінкам розвиватися в підприємництві та реалізовувати себе?
Я обожнюю бізнеси, створені жінками, — щиро ними захоплююся. Бо, як на мене, дуже часто там, де чоловіки будують бізнес через тестостерон, азарт і амбіцію, жінки будують його через любов. І це відчувається — у деталях, у турботі, у тому, як вони ставляться до своєї справи й до людей навколо. Для мене жіноче лідерство саме про це: вести за собою не силою, а теплом і щирістю.
І я вірю, що нарешті світ готовий вселяти жінкам віру в себе й підтримувати їх. Сьогодні є безліч неймовірних кейсів — бізнесів, створених жінками, — і часом достатньо просто подивитися на них, щоб надихнутися, повірити в себе і бути готовою звернути гори. Саме це, на мою думку, найбільше й допомагає жінкам розвиватися: приклад інших і віра в себе.
6. Блогерство — це щоденна робота, яка потребує постійної присутності та енергії. Попри це, Ви завжди виглядаєте бездоганно. Як Ви дбаєте про себе і підтримуєте свій зовнішній вигляд та ресурсний стан?
Передусім хочу сказати: блогінг — це щоденна робота, яку багато хто знецінює. Здається: ну що там, зняти пару сторіс. Але за цими «парою сторіс», за кожною рекламною інтеграцією стоїть щоденна праця — над контентом, над залученістю, над зйомкою трендів, над пошуком натхнення.
У тебе не може бути вихідного. Не може бути «сьогодні я не в ресурсі» чи «не хочу нічого знімати». В теорії — може, але це одразу мінусує охоплення. Ти постійно листуєшся по рекламах і відповідаєш на повідомлення, шукаєш натхнення навіть тоді, коли його немає, тримаєш руку на пульсі — новини, тренди, контекст. Маєш увесь час вигадувати щось нове, бо те саме глядачу швидко набридає, і паралельно рости в монтажі та картинці, щоб усе було приємне оку.
Плюс ти постійно маєш гарно виглядати — немає права вийти в кадр із синцями під очима. Хіба що свідомо розповідаєш про важкий період, тоді це має сенс. Я не ховаюся за ідеальною інстаграмною картинкою: показую життя таким, яким воно є, знімаю побутові відео, свої дні, свій реальний догляд.
А щодо того, як я підтримую себе… База — це харчування, спорт і сон. Дуже важливо знайти свій спорт. Я, наприклад, відкрила для себе фігурне катання — те, про що ніколи навіть не думала. І серйозно підсіла на велнес: що я їм і навіщо, як це впливає на організм, як діє цукор і швидкі вуглеводи, що буде, якщо зʼїсти суші на ніч. Усе це реально відчувається.
Мені вже 27, і я почала звертатися до косметології — поки що це більше доглядова історія. З ін’єкцій роблю хіба мезотерапію, вітамінки для волосся. І окремо — догляд за шкірою: прискіпливо переглянула геть усе, бо знімаю багато бʼюті-контенту, а моя шкіра — це моя візитівка, вона має бути чистою. Скажу чесно: усе це коштує дуже великих грошей.
7. Що б Ви порадили тим, хто лише наважується зробити перші кроки у блогінгу й сумнівається, чи варто починати?
Найперше і найголовніше — повірте в себе. Звучить просто, але це справді стартова точка всього. Не дивіться на охоплення й не порівнюйте себе ні з ким — просто робіть те, від чого у вас горять очі. Аудиторія це відчуває миттєво: вона не любить фальшу, зате обожнює щирість. І повірте, у кожній ніші — бʼюті, спорт, навіть ваші домашні рецепти — є своя магія і свій глядач, який чекає саме на вас.
І не треба думати, що для старту потрібна дорога апаратура за тисячі гривень. Найцінніше — це ви і те, що ви розповідаєте людям. Решта додасться: трохи розберетеся, як монтувати, як зловити гарне світло (а якщо його немає — просто станьте біля вікна, і все вийде), як накидати легкий сценарій. І процес полетить.
Не здавайтеся, якщо перші тижні не приносять охоплень — це накопичувальна історія, яка спершу працює тихо, а потім вибухає. Можна одного ранку прокинутися й зрозуміти, що вас уже знають. Я в це щиро вірю, бо сама через це пройшла.
Якщо зовсім по кроках: повірте в себе → випишіть свої рубрики (лайфстайл, тренування, бʼюті, рецепти й обовʼязково трендові відео) → складіть контент-план → пропишіть легкі сценарії — і починайте. Просто починайте, вже сьогодні. Соцмережі люблять системність, а світ любить сміливих. Вірте, мрійте і дійте — і у вас усе вийде.
Читайте також: Енергія незалежності: Жанна Кондратьєва про майбутнє зелених технологій в Україні та виклики 2026 року
Фото: Анна Приходько