Наша співрозмовниця в Республіці Хорватія – одна з тих жінок, про яких кажуть: вона може все! Знайомтеся: Ольга Максимчук, ексдипломатка Посольства України в Хорватії, перекладач-синхроніст, філолог. У 2021 році Ольга почала нову сторінку у своєму житті – стала дитячою письменницею. Її дилогія-фентезі «Світ у вулкані» вийшла друком в українському «Видавництві Старого Лева» і знаходить все більше прихильників в Україні.
Від дипломатичної кар’єри до творчості – дуже великий крок. Як Ви прийняли таке рішення? Чому вирішили змінити професію?
Я працювала у сфері української дипломатії понад 10 років – спочатку в українському посольстві у Белграді, потім – у посольстві в Загребі. Крім того, після закінчення свого дипломатичного мандату ще багато років співпрацювала з нашим посольством як перекладач. Добре знаю і люблю роботу в дипслужбі, це цікава та унікальна в багатьох аспектах праця.
А книга «Світ у вулкані» виникла завдяки моєму молодшому синові. Під час однієї з відпусток на березі Адріатичного моря в крихітному хорватському містечку Сегет-Враниця він попросив мене розповісти йому якусь пригоду. Оскільки жодних книг під рукою не було, довелось вигадувати власну. Так і почала створюватись моя історія «Світ у вулкані» про боротьбу добра і зла, про звичайних школярів Марка і Соньку, які виявляться супергероями і врятують цей світ від Сірих, та про їхніх могутніх побратимів з минулого – драконів, червоногривих коней і інших магічних створінь. У результаті вийшло справжнє епічне фентезі у двох томах, кожен том – по 300 сторінок, з чудовими ілюстраціями та безліччю таємниць. «Світ у вулкані» читають шукачі пригод від 8 до 14 років, і для мене це є величезною несподіванкою та радістю.
Це Ваша перша книга?
Як автора – так. Проте мій перший літературний досвід відбувся в 1998 році – тоді я переклала роман-бестселер сербського письменника Мілорада Павича «Хозарський словник». Ця книга вже тричі перевидавалась в Україні.
Як виглядала робота на дипслужбі для Вас, молодої жінки з двома маленькими дітьми?
Це цікава і вимоглива робота, яка вимагає точності та винахідливості. Я відповідала за співпрацю в галузі культури, ЗМІ та зв’язків з українською діаспорою. Крім того, як професійний перекладач я залучалась до перекладів подій, які організовувало посольство. Це було дуже цікаво – перекладати президентів, міністрів, публічних осіб. Мені випало працювати аж з шістьма різними послами України за кордоном, що стало цінним життєвим досвідом і вплинуло на прийняття багатьох життєвих рішень.
А щодо дітей – це окрема тема. Діти дипломатів є особливою категорією дітей. Вони мандрують разом з батьками, пристосовуються до нових обставин, вчать нові мови, мають широкий світогляд. Мої діти більшу частину свого життя прожили за кордоном, не в Україні. Коли вони вперше, ще дошкільнятами, виїхали за межі України і почули незрозумілу іноземну мову в транзиті через Угорщину – то з широкими очима питали у мене: «Що це? Куди ми потрапили?». А сьогодні вони – молоді чоловіки, які знають більше від мене і впевнено йдуть кожен своїм шляхом.
Чи з початком писання книг Ваша робота в дипломатичній сфері закінчилась?
Ні. Я залишаюся перекладачем, і в цій ролі долучаюся до проєктів Посольства України в Хорватії. Особливо приємними для мене були такі недавні переклади, як інформаційні довідники українською для хорватського національного парку «Плітвицькі озера» та для Загребського музею наївного мистецтва, якими вже користуються відвідувачі з України. А ще – переклад українською експозиції Музею розірваних стосунків у Загребі, який чекає свого часу для втілення, та багато інших проєктів.
Які Ваші плани на найближче майбутнє?
Закінчити чергову книжку – на цей раз для дорослих. Вона буде про Хорватію та про жінку. І перекласти синхроном ще багато українсько-хорватських зустрічей. Обидва ці заняття – писати і перекладати – я люблю більше за все на світі!
Що б Ви побажали жінкам, які читають наш журнал?
Вірити в себе. Часом ми можемо більше, ніж думаємо. Я видала свою першу книжку, коли мені виповнилося 50 років, і це здавалось мені абсолютно неймовірною затією. А зараз її купують, і я отримую прекрасні, позитивні відгуки. Шукайте шляхи до свого щастя. Вони завжди є!
Матеріал підготовила Марія Мелешко
Фото з архіву Ольги Максимчук
