Olha Kvach: From Slavutych to Tennessee — How a Ukrainian Woman Founded the First Rhythmic Gymnastics Club in the USA
Вона пройшла шлях від маленького спортзалу у Славутичі до заснування першого клубу художньої гімнастики у штаті Теннессі. Її спортивна кар’єра почалася у три роки, а вже в юності вона виховувала перших підопічних. В Україні Ольга Квач стала співзасновницею Федерації естетичної групової гімнастики Києва, тренувала дітей і виводила гімнастику на новий рівень. Проте пандемія, а згодом і війна змінили її життя. У 2022 році Ольга разом із родиною переїхала до США, де довелося починати все спочатку. І вона змогла: після року підготовки відкрила Nika Rhythmic Gymnastics LLC — перший і єдиний клуб художньої гімнастики у Теннессі.
У розмові з Business Woman тренерка розповіла про свій спортивний шлях, виклики еміграції, особливості американського досвіду та про те, як віра у мрію здатна змінити не лише особисту долю, а й спортивну карту цілого штату.
She went from a small gym in Slavutych to founding the first rhythmic gymnastics club in the state of Tennessee. Her sports journey began at the age of three, and by her teenage years, she was already coaching her first students. In Ukraine, Olha Kvach became a co-founder of the Kyiv Federation of Aesthetic Group Gymnastics, trained children, and helped raise the sport to a new level. However, the pandemic, and later the war, changed her life. In 2022, Olha and her family moved to the United States, where she had to start over. And she did: after a year of preparation, she opened Nika Rhythmic Gymnastics LLC — the first and only rhythmic gymnastics club in Tennessee.
In a conversation with Business Woman, the coach spoke about her athletic journey, the challenges of emigration, the specifics of the American experience, and how faith in a dream can change not only a person’s fate but also the sports map of an entire state.
Довідково про сферу діяльності Ольги Квач:
Художня гімнастика
Художня гімнастика — це поєднання спорту й мистецтва, де важливі техніка, артистизм і виразність. Спортсменки виступають індивідуально або в групі з 5 осіб. Виконуються як вправи без предмета, так і з предметами: обруч, м’яч, булави, стрічка, скакалка. Купальники створюються індивідуально, щоб підкреслити образ і програму. Художня гімнастика є олімпійським видом спорту, змагання проводяться на чемпіонатах світу, Європи й Олімпіадах.
Естетична групова гімнастика — молодший, але видовищний вид спорту. Тут виступають тільки команди (4–14 спортсменок), без предметів. Основний акцент — на синхронності, хореографії та передачі емоцій через рух. Найсильніші школи — у Фінляндії, Естонії, Україні, Росії. Щороку проводяться чемпіонати світу та великі міжнародні турніри.
Схожості та відмінності
- Обидва види об’єднують спорт і мистецтво, розвивають гнучкість, силу, дисципліну й артистизм.
- У художній гімнастиці головна увага — індивідуальності та володінню предметами, але є й вправи без предмета.
- В естетичній — командному єднанню, синхронності та створенню образу без предметів.
- Художня гімнастика вже є олімпійським видом спорту, тоді як естетична лише здобуває міжнародне визнання.
About Olha Kvach’s Field of Activity:
Rhythmic Gymnastics
Rhythmic gymnastics is a combination of sport and art that values technique, artistry, and expression. Athletes perform individually or in groups of five, with or without apparatuses such as hoop, ball, clubs, ribbon, and rope. Leotards are designed individually to highlight the theme and program. Rhythmic gymnastics is an Olympic sport, with competitions held at World Championships, European Championships, and the Olympic Games.
Aesthetic group gymnastics is a younger but spectacular discipline. Here, only teams (4–14 athletes) perform — without apparatus. The focus is on synchronization, choreography, and emotional expression through movement. The strongest schools are in Finland, Estonia, Ukraine, and Russia. World Championships and major international tournaments are held annually.
Similarities and Differences
• Both disciplines combine sport and art, developing flexibility, strength, discipline, and artistry.
• Rhythmic gymnastics focuses on individuality and apparatus mastery, though it also includes routines without apparatus.
• Aesthetic gymnastics emphasizes team unity, synchronization, and creating an image without apparatus.
• Rhythmic gymnastics is already an Olympic sport, while aesthetic gymnastics is still gaining international recognition.
Як почалася Ваша кар’єра в художній та естетичній гімнастиці, і що для Вас означало бути спортсменкою?
Моя спортивна історія почалася в Україні, у невеликому місті Славутич. Я потрапила до залу ще у три роки — і так художня гімнастика стала частиною мого життя на довгі 12 років. Згодом я здобула звання кандидата в майстри спорту. Художня гімнастика — це вид спорту, де надзвичайно важливі природні дані: гнучкість, пластичність, відчуття тіла. У мене цього від природи не було — все, чого я досягла, було результатом щоденної праці. І я вважаю, що саме це зробило мене сильною: я знаю ціну зусиллям.
Мій тренер Наталія Собакар завжди вірила в мене і допомогла досягти мого найвищого результату. Я виступала у складі команди з групових вправ, і ми стали бронзовими призерами чемпіонату Київської області. Але найцінніше для мене було те, що ще під час навчання в спортшколі тренер побачила в мені майбутнього наставника. Діти тягнулися до мене, і я почала вести свою першу групу. Я дуже пишаюсь тим, що коли я повернулася у своє місто, майже вся моя перша група все ще тренувалася. Пізніше одна з моїх перших вихованок у 2024 році у складі збірної України з естетичної гімнастики посіла 4 місце на чемпіонаті світу в Естонії. Це довело мені: у кожної спортсменки є свій максимум, і завдання тренера — допомогти дійти саме до нього.
Уже під час навчання в університеті я працювала тренером з художньої гімнастики у танцювально-спортивній студії “Brilliant” в місті Києві. Попит на виступи був настільки великий, що ми вирішили спробувати ще один напрям — естетичну групову гімнастику. Я пройшла навчальні семінари, здобула ліцензію судді, і ми почали збирати команди. Цей вид спорту мене захопив: тут працюють великі колективи, вправи будуються на виразності тіла, танцю та гімнастичних елементах — без предметів. Для дітей це відкривало нові можливості: більше виступів, більше командного духу, більше відчуття, що ти частина чогось великого. Ми виступали в Україні, їздили на турніри в Білорусь, переймали досвід у сильних команд і поступово виходили на міжнародний рівень.
Для мене гімнастика — це не лише спорт. Це краса, грація, дисципліна й характер. Це школа життя: вміння ставити ціль і йти до неї попри втому та труднощі. Я впевнена, що спорт — це один із найкращих подарунків, який може отримати дитина. А тренер у цьому процесі — більше, ніж викладач: він має бути авторитетом, наставником і підтримкою, щоб кожна дівчинка полюбила гімнастику і відчула, що може більше, ніж думає.
How did your career in rhythmic and aesthetic gymnastics begin, and what did being an athlete mean to you?
My sports story began in Ukraine, in the small town of Slavutych. I first entered the gym at the age of three — and rhythmic gymnastics became part of my life for the next twelve years. Over time, I earned the title of Candidate for Master of Sports. Rhythmic gymnastics is a discipline where natural abilities — flexibility, grace, body awareness — are extremely important. I didn’t have those by nature; everything I achieved was the result of daily hard work. And I believe that’s what made me strong: I know the value of effort.
My coach, Nataliya Sobakar, always believed in me and helped me achieve my best results. I competed as part of a group exercise team, and we won bronze at the Kyiv regional championship. But the most valuable thing for me was that, even while I was still in sports school, my coach saw in me a future mentor. Children were drawn to me, and I started leading my first group. I’m very proud that when I returned to my hometown, almost all of that first group was still training. Later, one of my first students, in 2024, as part of Ukraine’s national aesthetic gymnastics team, placed fourth at the World Championships in Estonia. That proved to me that every athlete has her own maximum potential — and the coach’s task is to help her reach it.
While studying at university, I worked as a rhythmic gymnastics coach at the “Brilliant” dance and sports studio in Kyiv. The demand for performances was so great that we decided to try another direction — aesthetic group gymnastics. I attended training seminars, received a judging license, and we began forming teams. I was captivated by this sport: large groups working together, with routines built around body expression, dance, and gymnastic elements — without apparatus. For children, it opened new opportunities: more performances, more teamwork, more of a feeling that they were part of something bigger. We performed in Ukraine, traveled to tournaments in Belarus, learned from strong teams, and gradually reached the international level.
For me, gymnastics is more than sport. It’s beauty, grace, discipline, and character. It’s a school of life — learning to set goals and achieve them despite fatigue and obstacles. I’m convinced that sport is one of the best gifts a child can receive. And a coach in this process is more than an instructor: they must be a role model, a mentor, and a support system, helping each girl fall in love with gymnastics and realize she can achieve more than she imagines.
Чому Ви обрали шлях тренера та як міжнародний досвід вплинув на Вашу роботу з майбутніми спортсменами?
Я завжди відчувала, що моє справжнє покликання — бути тренером. Для мене це більше, ніж робота: це можливість передавати знання, виховувати нове покоління й відкривати дітям красу художньої та естетичної гімнастики. Я прагну не лише зробити їх спортсменами, а й допомогти вирости здоровими, дисциплінованими, освіченими й упевненими в собі людьми. Тренер — це наставник і приклад, людина, яка здатна вплинути на долю дитини. Я щаслива бути саме такою.
Мій міжнародний досвід відіграв важливу роль у становленні. В Україні я отримала міцну базу як спортсменка, тренер і суддя. Згодом мала можливість знайомитися з різними школами й методиками, переймати досвід у сильних наставників. Це дало мені розуміння: шляхів до результату багато, і головне — знайти той, який найкраще підходить конкретній дитині.
Сьогодні я намагаюся поєднати найкраще з двох світів: українську школу гімнастики з її дисципліною та високими стандартами і сучасні світові тенденції, де акцент робиться на індивідуальному підході, психологічному комфорті й розвитку творчості. Такий баланс дозволяє дітям не лише досягати результатів, а й любити спорт, відчувати радість від тренувань і рости справжніми спортсменами.
Why did you choose the coaching path, and how has international experience influenced your work with young athletes?
I’ve always felt that my true calling is to be a coach. For me, it’s more than a job — it’s a chance to pass on knowledge, raise a new generation, and show children the beauty of rhythmic and aesthetic gymnastics. I strive not only to make them athletes but to help them grow into healthy, disciplined, educated, and confident individuals. A coach is a mentor and example, someone who can influence a child’s life. I’m happy to be that person.
My international experience has played a vital role in shaping who I am. In Ukraine, I gained a strong foundation as an athlete, coach, and judge. Later, I had the opportunity to study different schools and methods and learn from great mentors. It showed me that there are many paths to success — and the key is to find the one that best fits each child.
Today, I try to combine the best of both worlds: the Ukrainian school of gymnastics — with its discipline and high standards — and modern global trends that emphasize an individual approach, psychological comfort, and creativity. This balance allows children not only to achieve results but also to love the sport, enjoy training, and grow into true athletes.
Що спонукало Вас переїхати до США та створити власний клуб художньої гімнастики?
Життя часто вносить свої корективи, і ми маємо цінувати те, що маємо, та людей, які поруч. У 2022 році в моїй країні почалася війна. На той час моїй донечці було лише десять місяців, і я зрозуміла: найважливіше — це її безпека. Разом із нею я виїхала з України. Це було непросте рішення, але я мала величезну підтримку. Саме завдяки батькам моїх попередніх вихованок, які допомогли мені адаптуватися й повірили в мене навіть на відстані тисяч кілометрів, я опинилася у США. Я завжди кажу з посмішкою: така підтримка не з’являється випадково. Це доказ того, що я була хорошим тренером, і навіть через роки мої вихованки та їхні родини пам’ятають і підтримують мене.
Коли я трохи освоїлася, почала шукати клуби художньої гімнастики. І моє найбільше здивування полягало в тому, що в усьому штаті Теннессі цього виду спорту не було зовсім. Я навіть думала про переїзд до штату, де ця дисципліна вже розвинута, але після всього пережитого в Україні мені не вистачило сил і сміливості на новий великий крок. Тоді я сказала собі: «Чому б не спробувати створити щось тут?»
Я почала вивчати американську спортивну систему, вимоги законодавства, готувала документи. І в 2025 році ми відкрили перший у Теннессі клуб художньої гімнастики — Nika Rhythmic Gymnastics. Назву я обрала символічну: Ніка — богиня перемоги в давньогрецькій міфології. Для мене це символ тріумфу, успіху й досягнення цілей. Так почався новий етап у моєму житті — етап, у якому я можу ділитися своїм досвідом, розвивати спорт і створювати для дітей можливості відкрити красу цього виду спорту й відчути силу, яку він приносить у життя.
What motivated you to move to the USA and start your own rhythmic gymnastics club?
Life often makes its own adjustments, and we must value what we have — and the people around us. In 2022, war broke out in my country. At the time, my daughter was only ten months old, and I realized the most important thing was her safety. Together, we left Ukraine. It was a difficult decision, but I had incredible support. Thanks to the parents of my former students, who helped me adapt and believed in me even from thousands of kilometers away, I found myself in the USA. I always say with a smile: such support doesn’t happen by chance. It’s proof that I was a good coach — and that even after years, my students and their families remember and support me.
Once I settled a bit, I started looking for rhythmic gymnastics clubs. To my surprise, there were none in the entire state of Tennessee. I even considered moving to a state where this discipline was already developed, but after everything I’d gone through in Ukraine, I didn’t have the strength or courage for another big move. So I told myself, “Why not try to build something here?”
I began studying the American sports system, legal requirements, and preparing documents. In 2025, we opened the first rhythmic gymnastics club in Tennessee — Nika Rhythmic Gymnastics. I chose the name symbolically: Nike — the ancient Greek goddess of victory. For me, it symbolizes triumph, success, and the achievement of goals. That’s how a new chapter of my life began — one where I can share my experience, develop the sport, and give children the chance to discover its beauty and the strength it brings into their lives.
З якими труднощами Ви стикнулися під час адаптації та запуску Nika Rhythmic Gymnastics LLC у Теннессі?
Труднощі були й залишаються, але я йду вперед крок за кроком. Найперше, що я відчула, — це зовсім інші правила й підходи. Відрізняється не лише система художньої гімнастики, а й уся документація, вимоги закону, структура федерації. Я й досі продовжую вивчати багато моментів, і часто вони для мене незвичні. Але є й те, що мені дуже імпонує: у США величезна увага приділяється безпеці дітей — не тільки фізичній, а й психоемоційній. Початковий спорт тут дуже м’який: діти займаються із задоволенням, отримують нові навички без тиску. Мені подобається ця простота і щирість ставлення батьків до своїх дітей.
Однак найбільші виклики були практичними. Пошук залів з відповідними умовами став справжнім випробуванням. І ще одна складність — познайомити місцеву громаду з художньою гімнастикою. Адже наш клуб став першим у штаті, і для більшості людей це абсолютно новий вид спорту. Багато хто ніколи не бачив змагань із художньої гімнастики, і мене часто запитують: «Що це таке? Чим воно відрізняється від спортивної гімнастики?»
Мені довелося починати буквально з нуля: від пояснень і демонстрацій до створення самого бренду клубу. Я працюю над цим щодня — на кожному тренуванні, у кожній розмові з батьками, під час набору груп. Зараз я на етапі, коли хочу максимально продуктивно, безпечно й водночас м’яко ввести дітей у цей вид спорту. Для мене важливо, щоб вони здобули свої перші результати, пережили свої перші змагання й відчули атмосферу цього прекрасного спорту. І поступово це починає приносити свої плоди.
What challenges did you face during adaptation and launching Nika Rhythmic Gymnastics LLC in Tennessee?
The challenges were many — and still are — but I move forward step by step. The first thing I noticed was how different everything is here: the rules, the systems, the documentation, the structure of the federation. I’m still learning many things, and they often feel unfamiliar. But there’s something I really admire: in the U.S., there’s a tremendous focus on children’s safety — not only physical but also emotional. Early sports are very gentle here: kids participate with joy, gaining skills without pressure. I appreciate the simplicity and sincerity of how parents relate to their children.
But the biggest practical challenge was finding a suitable gym. Another difficulty was introducing the local community to rhythmic gymnastics. Since our club was the first in the state, most people had never even heard of this sport. Many would ask me, “What is it? How is it different from artistic gymnastics?”
I had to start from scratch — explaining, demonstrating, and building the club’s brand. I work on it every day — at every training session, in every conversation with parents, during recruitment. Right now, I’m focused on helping children enter the sport productively, safely, and gently. It’s important that they achieve their first results, experience their first competitions, and feel the atmosphere of this beautiful sport. Gradually, it’s starting to bear fruit.
У чому унікальність Вашого клубу для США, і чим американський досвід відрізняється від українського?
Унікальність Nika Rhythmic Gymnastics полягає в тому, що ми стали першим спеціалізованим клубом художньої гімнастики не лише в місті чи окрузі, а й усьому штаті Теннессі. Це означає, що ми відкрили двері до нового виду спорту для дітей і батьків, які раніше навіть не знали, що таке художня гімнастика.
Мій підхід також відрізняється від загальноприйнятого в США. Я не просто пропоную дітям додаткову фізичну активність — я крок за кроком, м’яко й продумано веду їх до перших результатів. Для мене важливо, щоб дитина відчула впевненість у собі, зрозуміла логіку й послідовність навчання та мала шанс спробувати спорт, навіть якщо ще не вирішила, чи хоче змагатися професійно. Саме з цією метою я створила власну авторську програму для початківців, яка гармонійно поєднує базу, розвиток і поступовий перехід на вищий рівень.
Ще одна особливість нашого клубу — це поєднання індивідуального підходу з командним духом. Я прагну, щоб кожна дитина відчувала: тренер бачить її особистий прогрес, але водночас вона є частиною великої спільноти, яка рухається вперед разом.
Щодо відмінностей: в Україні спорт із раннього віку має більш професійне спрямування, і діти швидко входять у конкурентну атмосферу. У США ж я бачу інший акцент: батьки намагаються зберігати баланс між спортом, навчанням і сімейним життям. Це формує інший підхід до тренувань — більш м’який, орієнтований на гармонійний розвиток дитини. Моя мета — поєднати найкраще з обох систем: дисципліну й вимогливість української школи з турботливістю та збалансованістю американського підходу.
What makes your club unique in the U.S., and how does the American experience differ from the Ukrainian one?
The uniqueness of Nika Rhythmic Gymnastics lies in the fact that we became the first specialized rhythmic gymnastics club not only in the city or county but in the entire state of Tennessee. That means we opened the door to a new sport for children and parents who had never heard of rhythmic gymnastics before.
My approach also differs from what’s typical in the U.S. I don’t just offer children another extracurricular activity — I gently and thoughtfully guide them toward their first results. It’s important to me that each child gains confidence, understands the logic and progression of training, and has the opportunity to experience the sport — even if they haven’t yet decided whether to compete professionally. For this, I created my own beginner’s program that harmoniously combines fundamentals, development, and a gradual transition to higher levels.
Another unique aspect of our club is the combination of an individual approach with a sense of community. I want every child to feel that the coach sees their personal progress while they’re also part of a larger team moving forward together.
As for differences, in Ukraine, sports often take on a professional focus from an early age, and children quickly enter a competitive environment. In the U.S., I see a different emphasis: parents strive to maintain balance between sports, education, and family life. This creates a softer, more holistic approach to training. My goal is to combine the best of both systems: the discipline and high standards of the Ukrainian school with the care and balance of the American approach.
Які принципи допомагають Вам поєднувати тренерську роботу з підприємництвом у США?
Я завжди кажу: «Спорт — це школа життя». Усе, чому мене навчила спортивна кар’єра, сьогодні допомагає мені не лише як тренеру, але й як підприємцю. Найважливіший принцип для мене — це любов до своєї справи й віра в дітей, які приходять у зал. Коли займаєшся тим, що тобі справді подобається, — з’являються сили йти вперед навіть тоді, коли важко.
Звичайно, моя роль змінилася: тепер я не тільки тренер, а й підприємець у США. Чесно зізнаюся: мені ближче зал і діти, ніж документи та бізнес-правила. Але я маю чітку мету — створити для дітей можливість тренуватися і розвивати цей вид спорту. Саме вона дає мені енергію заглиблюватися у бізнес-процеси: від організації управління до правил реклами й комунікації з батьками.
Мої головні принципи — дисципліна, системність і відкритість до нового. Спорт навчив мене планувати, боротися й не здаватися — і ці ж якості я використовую в підприємництві. Та є ще один орієнтир, який завжди залишається незмінним: у центрі всього — діти. Якщо як підприємець я приймаю рішення, то як тренер обов’язково перевіряю — чи воно корисне для них, чи допоможе їм рости. Саме так я намагаюся поєднувати обидві ролі та рухатися вперед.
What principles help you combine coaching and entrepreneurship in the U.S.?
I always say: “Sport is the school of life.” Everything I learned as an athlete now helps me not only as a coach but as an entrepreneur. The most important principle for me is love for what I do and belief in the children who come to the gym. When you do something you truly love, you find the strength to keep going even when it’s hard.
Of course, my role has changed: now I’m not only a coach but also a business owner in the U.S. Honestly, I feel more comfortable in the gym with the kids than with documents and business regulations. But I have a clear goal — to give children a place to train and grow this sport. That goal gives me the energy to dive into the business side — from management organization to marketing and parent communication.
My key principles are discipline, consistency, and openness to new things. Sport taught me to plan, to fight, and not to give up — and I apply those same qualities in entrepreneurship. But there’s another guiding star that never changes: children are always at the center. When I make decisions as an entrepreneur, I always check myself as a coach — will this benefit them? Will it help them grow? That’s how I try to balance both roles and keep moving forward.
Яку пораду Ви дали б жінкам, які планують кар’єру чи бізнес у США?
Я не дуже люблю давати поради, але завжди готова поділитися власним досвідом. Життя у США відкрило мені очі на багато речей: тут інші закони, інша система оподаткування, інші правила ведення бізнесу. І я можу чесно сказати — це не завжди легко. Але саме ця країна дає неймовірні можливості для тих, хто готовий працювати й розвиватися.
Найголовніше — точно знати, чого ти хочеш, мати сильне бажання, натхнення й ніколи не зупинятися в розвитку. Важливо постійно підвищувати кваліфікацію, навчатися новому й рости буквально в геометричній прогресії.
Ще одне відкриття для мене: ніколи не можна відкладати життя «на потім». Не чекати кращого часу, зручніших обставин чи ідеальної ситуації. Треба діяти тут і зараз — написати собі план і йти до нього. США — це країна дій. Це про те, щоб щодня робити маленькі кроки вперед і не зупинятися.
Не бійтеся починати навіть із малого. Якщо є ідея — рухайтеся вперед, крок за кроком. Шукайте підтримку у своїй громаді, будуйте зв’язки, не зупиняйтеся в навчанні. У США справді багато шансів, але їх треба брати у свої руки.
І головне, що я хочу сказати жінкам: довіряйте собі й своїй мрії. Тут, як і будь-де, ви можете створити власне майбутнє з чистого аркуша. Так, труднощі будуть, але саме вони зроблять вас сильнішими й навчать вірити у себе ще більше.
What advice would you give to women planning a career or business in the U.S.?
I don’t like giving advice, but I’m always happy to share my experience. Life in the U.S. opened my eyes to many things: the laws, taxation, and business systems are all different. And I can honestly say — it’s not always easy. But this country offers incredible opportunities for those who are ready to work and grow.
The most important thing is to know exactly what you want, have strong motivation and inspiration, and never stop developing. Keep learning and growing — constantly, exponentially.
Another thing I’ve learned: you can’t postpone life for “later.” Don’t wait for the perfect time or conditions. You have to act here and now — write down your plan and follow it. The U.S. is a country of action. It’s about taking small steps forward every day and never stopping.
Don’t be afraid to start small. If you have an idea — move toward it, step by step. Look for support in your community, build connections, and never stop learning. The U.S. truly offers many opportunities, but you have to reach out and take them yourself.
And most importantly, to all women: trust yourself and your dreams. Here, just like anywhere else, you can build your own future from a blank page. Yes, there will be challenges — but they will make you stronger and teach you to believe in yourself even more.
Читайте також: 11-та річниця Саміту миру HWPL: світ підтримує Україну та її успіхи в освіті миру
Фото: Ольга Квач