Ольга Кулакова — HRD, кар’єрна консультантка та засновниця агенції HRSolutions. Її шлях до HR розпочався з психології, де вона навчалася слухати та відчувати. У сфері HR вона побачила можливість допомагати людям у самореалізації та розвитку кар’єри. Заснувавши HRSolutions, Ольга прагнула створити агенцію, яка б відображала її цінності: чесність, прозорість та людяність. Її підхід до підбору персоналу відрізняється глибоким розумінням бізнесу та індивідуальних потреб клієнтів.
Ольга активно працює з жінками, допомагаючи їм подолати внутрішні бар’єри та розкрити свій потенціал. Вона вірить, що жіноча сила полягає в умінні бути собою, не втрачати ніжність у жорсткому світі та не боятися бути гучною, амбітною та різною. В умовах війни та економічної нестабільності Ольга продовжує вести свій бізнес, сплачувати зарплати та підтримувати команду, вірячи в силу слів та важливість людяності у бізнесі.
У нашому інтерв’ю — історія про баланс сили і ніжності, про виклики війни і про жінку, яка тримає світ.
Ольго, з чого все почалося? Як Ви прийшли до HR і до власного бізнесу?
Я ніколи не мріяла бути підприємницею. Моя перша професія — психолог. Я працювала з дітьми, батьками, навчалась слухати, відчувати. І коли прийшла в HR, зрозуміла: тут той самий психотерапевтичний запит — тільки про кар’єру, самореалізацію, вартість себе. Потім був довгий шлях. У якийсь момент я зрозуміла, що хочу бути вільною. І нести іншу культуру підбору — чесну, прозору, людяну. Так народилась моя агенція HRSolutions.
Вона — як я: жива, емоційна, амбітна. Без фальші.
HRSolutions — це про що? І чим ви відрізняєтесь?
Це не просто “підбір персоналу”. Це про розуміння бізнесу, чесність із клієнтом, і сміливість казати “ні”, коли вакансія — токсична, або компанія — неадекватна.
Ми не ганяємось за кількістю, ми вибудовуємо якість. У нас дуже високий рівень етики. Я глибоко вивчаю бізнес, я завжди на зв’язку, і я бачу не просто кандидата — я бачу людину з історією, з внутрішнім “стрижнем” або без нього.
Я не боюся брати складні задачі. Я не боюсь сказати правду. І тому до нас повертаються.
Як Ви відчуваєте сьогоднішній ринок праці в Україні? Що з людьми, що з компаніями?
Всі трохи зламані. І ті, хто шукає роботу, і ті, хто наймає. Хтось втратив все, хтось втомився бути сильним, хтось шукає сенси, яких не вистачає.
Роботодавці стали обережнішими. А кандидати — прагматичнішими. Але, попри втому, я бачу багато світла. Тих, хто хоче рости. Хто готовий працювати. Хто говорить: «Я не здамся».
І це надихає. У кризі завжди є простір для справжнього. Ринок стає чеснішим. Більше не продається “обгортка”, продається суть.
Ви — HRD великої будівельної компанії. Це дуже чоловічий світ. Як Ви себе в ньому почуваєте?
Спочатку було складно. Ти приходиш у світ, де чоловіки десятиліттями звикли вирішувати все самі, без емоцій, без зайвих розмов. Але сила не в тому, щоб бути “чоловіком у спідниці”. Сила — в балансі. Я не граю жорсткість. Я просто тримаю кордон. І коли бачать, що ти професіонал, що ти не зламалась, що ти тримаєш слово — повага приходить.
Ви часто говорите про жіночу силу. Що вона для Вас?
Вміння бути собою. Не втрачати ніжність у жорсткому світі. І не боятися бути гучною, амбітною, різною.
Жіноча сила — це не “терпіти”. Це — відчувати, розрізняти, не зливатися. Це — плакати ввечері, а вранці виходити в ефір з клієнтом і закривати проєкти.
Я не завжди сильна. Іноді я падаю. Але я завжди встаю. Це і є моя жіноча формула.
Ви активно ведете соцмережі. Для чого Вам це?
Це моє дзеркало і мій голос. Я не хочу бути просто функцією. Я — людина, яка мислить, відчуває, рефлексує. І я ділюсь цим.
Через соцмережі до мене приходять клієнти, кандидати, можливості. Але найголовніше — приходять однодумці.
Я вірю в силу слів. І якщо мої тексти комусь дають надію, драйв чи просто усмішку — значить, я вже недарма тут.
Соцмережі: Instagram, LinkedIn, Facebook
Ви часто допомагаєте жінкам з кар’єрою, проводите консультації. Що найбільше заважає жінці зростати?
Вона сама. Її внутрішній критик. Її “я недостойна”. Її страх, що якщо вона стане сильною — її не полюблять.
Я це знаю. Бо пройшла сама.
Але коли жінка дозволяє собі амбіції, голос, стиль, гроші — вона починає світитися. І я завжди за таких. За яскравих, живих, недосконалих, але справжніх.
Чи виникають труднощі в особистому житті, коли жінка активно розвивається, досягає успіху? Як на це реагують чоловіки, і чи бувають через це конфлікти у стосунках?
Так, бувають. І це правда, про яку нечасто говорять вголос. Сильна, амбітна жінка – це не завжди зручно. Особливо для чоловіка, який ще не визначився зі своєю внутрішньою позицією: партнер він, конкурент чи критик. Я стикалась із ситуаціями, коли мій ріст сприймався не як натхнення, а як загроза. Коли замість підтримки звучало: “Куди ти рвешся?”, “Ти і так уже багато досягла”, або ще гірше — з’являвся контроль і ревнощі до мого часу, моєї сили, моєї свободи.
Але я чітко знаю: справжній чоловік — це не той, хто боїться жіночої сили, а той, хто її поважає.
Тому сьогодні я точно знаю: стосунки мають бути не про боротьбу, а про союз. Не про змагання, а про опору.
Я не знижуватиму свої стандарти і не зрікатимусь мрій — лише щоб комусь було спокійно.
Бо мій успіх — це не загроза, це запрошення йти разом. А хто не готовий — той відпадає сам.
І останнє: що для вас бути “бізнес-вумен” сьогодні, в Україні, під час війни?
Це бути живою. Це — не закриватись. Відчувати все: і біль, і втому, і любов, і натхнення.
Це — платити зарплати, коли страшно. Відкривати вакансії, коли ринок падає. Вірити, коли всі мовчать. І це — не гра. Це шлях. Мій особистий. І я обираю йти далі. Не тому, що легко. А тому, що я — така. Я з тих жінок, які тримають світ. Навіть якщо їм ніхто не каже «дякую».
Читайте також: «Сучасна українка»: форум сили, дії й нових горизонтів у Цюріху
Фото: Ольга Кулакова