Протягом своєї легендарної історії Одеса була містом-музою та надихала творців до створення шедеврів, що стали візитною карткою міста. Так, європейські зодчі сформували неповторний архітектурний вигляд Південної Пальміри. Самобутня атмосфера Одеси подарувала світу письменників та поетів, композиторів та музикантів, скульпторів, художників, які оспівують у своїх творах «квітуче в акаціях місто». Учені, актори, спортсмени Одеси — гордість України, її золотий фонд.
Одеські кінологи вирішили також зробити посильний внесок у прославлення рідного міста та створили першу національну українську породу собак, давши їй ім’я «Одіс», співзвучне місту, у якому вона й виникла. Багато пород собак є національним надбанням і вважаються досягненням кінології тих країн, у яких вони були сформовані. У Японії — японська акіта, в Ірландії — ірландський вовкодав (без якого неможливо навіть уявити ходу на параді в День Святого Патріка»), у Шотландії — скотч тер’єр, в Англії — англійський бульдог, у Бельгії — командор, а в Естонії — естонський гончак.
На сьогодні існує понад чотириста порід собак, відомості про які представлені в багатьох як популярних, так і спеціальних виданнях. Але так склалося історично, що в сучасній Україні не виявилося жодної декоративної національної породи собак. Для кінологів такої великої європейської країни з глибокими кінологічними традиціями цей фактор став одним із мотивів до створення такої породи. Як зовнішній праобраз нової породи було обрано південноруську вівчарку, зменшену в біометричних параметрах. Друга назва — юро-таврична вівчарка — говорить про те, що ця порода також народилася в степах Північного Причорномор’я.
Історія розвитку породи одіс становить низку зоотехнічних заходів, в яких брала участь велика кількість кінологів. Але основний кістяк тих, хто, не шкодуючи сил і засобів, працює над породою досі, незмінний. Ці фанатично віддані своїй справі люди створили Національний ОДІС-клуб, до якого приєднуються не лише шанувальники породи в Україні, а й власники представників цієї породи, що перебувають в інших країнах. Вони з таким натхненням пропагують українську породу собак, що вона завойовує все більше симпатій серед любителів тварин далеко за кордонами нашої Батьківщини. Участь ОДІСів у міжнародних виставках найвищого рівня сьогодні скоріше норма, аніж виняток. ОДІСи за короткий термін неодноразово підкорювали вершини кінологічного Олімпу, ставши Чемпіонами Європи, а також Чемпіонами Центральної та Східної Європи.
Одіс — це декоративна собака-компаньйон із природним класичним зовнішнім виглядом. Природність та елегантність — породні риси собак. Невеликий розмір, простота у догляді, відданість, дружелюбність, здатність до дресури, грайливість і водночас ненав’язливість роблять породу популярною для людини, занурену в ритм сучасного міста. З таким чотирилапим другом нескладно порозумітися як дитині, так і літній людині. Якщо в будинку є інші тварини, одіс оточить їх теплом та дружбою. Такі якості, безсумнівно, роблять одісів сімейними собаками.
Вихідним матеріалом для створення породи одіс послужили метиси, собаки невідомого походження, а також представники таких порід як жорсткошерстий фокстер’єр, малий пудель сріблястого забарвлення та мальтійська болонка. У розведенні застосовувалося як кровозмішування між метисами з невідомим походженням, так і міжпородне схрещування собак з документально підтвердженим походженням. У результаті було отримано гетерозисних особин. Більш високі, з високим імунітетом, повним комплектом зубів та без проявів крипторхізму. Саме ці собаки дали потомство, зовні схоже на мініатюрну південноруську вівчарку. У результаті було отримано зовні ідентичних собак, що склали породну групу, названу надалі одіс.
Текст і автор породи: Бахарєва Ірина / Bakharieva Iryna
Фото: Апраніч Ганна
Apranich Hanna
