Лана Сінічкіна, партнер АО «Arzinger», кваліфікований експерт у сфері антимонопольного та конкурентного права, а також в індустріальних практиках охорони здоров’я, фармацевтики та харчової промисловості. Лана бере активну участь у політичному та суспільному житті України через супроводження реформ і лобіювання змін. Говоримо в інтерв’ю про громадську діяльність пані Лани, важливі результати її роботи, а також амбітні цілі на майбутнє.
Лано, Ви є партнером однієї з найбільших юридичних фірм в Україні. Але окрім клієнтської роботи, наскільки я знаю, Ви також займаєте активну громадянську позицію та залучені в роботі багатьох організацій, у розробці реформ, що відбуваються в країні. Розкажіть, будь ласка, про цю діяльність, чого вийшло досягнути та які плани?
Так, компанія «Arzinger» і я особисто протягом багатьох років витрачаємо багато ресурсу на те, щоб у нашій країні стверджувалося верховенство права, втілювалися реформи, спрямовані на зменшення руйнівного впливу держави на людину та бізнес, щоб державні інституції будувалися на принципах прозорості, компетентності та законності. Серед найбільш відчутних змін, які ми безпосередньо впроваджували, можна виокремити передачу всіх централізованих закупівель лікарських засобів від Міністерства охорони здоров’я України (репутація якого була заплямована багаторічною корупцією) до міжнародних організацій. Саме завдяки тому, що МОЗ перестало адмініструвати такі закупівлі, а самі процедури стали проводити професійні закупівельники, які мають міжнародну репутацію та досвід, наша держава змогла зекономити дуже багато грошей, на які закупити додатково лікарські засоби.
Але ця реформа з самого початку була тимчасовою, адже не можуть міжнародні організації все життя виконувати за державу її функцію. Тому за декілька років виникла потреба в побудові вже національної організації, яка професійно та без корупції буде закуповувати медикаменти за основними державними програмами. Оскільки ми добре розуміли, як має працювати така організація, ми добре зналися на кращих світових практиках у цій сфері, нас запросили супроводити ще й цю реформу. Я та моя команда розробили концепцію створення та функціонування ДП «Медичні закупівлі», розробили необхідні законодавчі зміни та допомогли в адвокації задля їх скорішого прийняття. Ми віримо в те, що незважаючи на постійну дискредитацію, конфлікти з МОЗ, Державне підприємство зможе довести, що медичні закупівлі можуть проводитись ефективно та поза корупцією.
Окрім того, у цій сфері ми також були розробниками та ініціаторами нового для України інструменту в медичних закупівлях, який давно використовують у всьому світі, але, на жаль, який не був присутній в Україні – так звані договори керованого доступу, тобто прямі договори між державою та виробниками інноваційних ліків. Саме завдяки цьому інструменту в Україні має з’явитися більше останніх розробок в області медицини, а дороге лікування має стати значно дешевшим. Попри те, що відповідний закон був прийнятий майже рік тому, тільки зараз уряд спромігся затвердити головний підзаконний акт, спрямований на його реалізацію. Сподіваємося, що вже цього року держава зможе укласти перші договори та продемонструвати, що Україна може ефективно впроваджувати найкращі європейські практики.
Окрім медицини, у яких ще сферах реформування Вам вдалося досягти результатів?
Я та моя команда також беремо участь у реформуванні антимонопольного законодавства задля того, щоб воно стало більш прозорим і зрозумілим, а дискреція антимонопольного органу не призводила до непередбачуваності регулювання, не створювала передумов для корупції та не зменшувала інвестиційну привабливість країни. Ми багато років боролися за те, щоб у законодавстві були встановлені чіткі норми щодо можливості оскаржувати розмір штрафів АМКУ в судах. Відповідний закон, на жаль, провалили в парламенті, але завдяки нашому тиску Комітет затвердив офіційну методику розрахування таких штрафів, що наразі успішно використовують у судах для доведення неспіврозмірності та необґрунтованості антимонопольних штрафів.
Також я пишаюся тими реформами, які провели мої партнери в інших сферах їхньої експертизи. Так, наприклад, старший партнер компанії «Arzinger» Шкляр Сергій на посаді заступника Міністра юстиції зміг реалізувати реформу з демонополізації сфери виконання судових рішень. Фактично він увів у державу новий інститут приватного виконання. Ті, хто вже стикнувся з цим на практиці, підтвердять, що це справжній прорив у питаннях виконання судових рішень і важлива антикорупційна реформа.
Інша моя партнерка, Анна Зоря, була співавторкою та розробницею останньої реформи корпоративного законодавства, яка була спрямована на інтеграцію найкращих світових практик у питаннях корпоративного управління та зменшення законодавчих передумов для корпоративного рейдерства в державі.
Ваша громадська діяльність обмежувалася лише роботою, пов’язаною зі змінами до законодавства чи Ви також брали участь і в зміні облич у наших державних інституціях?
Звичайно,коли ти займаєш проактивну громадянську позицію, долучений до переговорів з різними державними органами та інституціями, до тебе починають звертатися люди за порадами стосовно тих чи інших кандидатур на різні посади. Протягом цього періоду навіть мені напряму двічі пропонували взяти участь у конкурсі на позицію міністра. Але я не бачила себе в цих командах, не бачила можливості вільної реалізації планів з трансформації відповідних інституцій. Тому вирішила наразі продовжувати свою роботу та намагатися за допомогою власних ресурсів породжувати зміни поза системою.
А що стосується чиновників-корупціонерів, чи вдавалося Вам вплинути на їхній вихід з відповідних державних інституцій?
Так, я та деякі інші небайдужі люди за цей час докладали немало зусиль, щоб з важливих державницьких позицій звільнялися люди, що паплюжать репутацію країни, займаються відвертою корупцією, гальмують розвиток нашого суспільства. Це важкі «проєкти», але їх треба робити, адже навіть ідеальне законодавство може бути спотворене хворими головами корупціонерів.
Після всіх цих зусиль з впровадження важливих змін для країни, як Ви оцінюєте ситуацію зараз, чи рухається держава в правильному напрямку, чи Ви бачите прогрес у тих сферах, якими опікуєтеся, і чи є перспективи для подальших змін на краще? Яка реформа для країни є найважливішою?
Найважливішою реформою в країні є реформа суддів. Якщо цю реформу вдасться реалізувати, вона стане драйвером усіх інших змін у країні. Люди повірять, що в наших судах можна знайти справедливість, а значить почнуть боротися за свої права, почнуть боротися з некомпетентністю, корупцією, «політичною недоцільністю» за виконання гарних і скасування недолугих законів, і таким чином суспільство та правила, за якими воно існує, природним чином оздоровляться.
Ця реформа насамперед має бути спрямована на зміну конкретних суддівських облич, які деформовані корупцією та безкарністю. Вони ніколи та ні за яких обставин не зміняться. По-друге, вона має встановлювати прозорі та конкурентні умови винагороди для достойних суддів, які було б важко та ризиковано поміняти на корупційні надходження. По-третє, вона має запроваджувати дієві механізми як покарання, так і захисту суддів. І ще один важливий фактор – нова система має передбачати реальний механізм оновлення компетенцій суддів, їхнього професійного розвитку та справжньої регулярної перевірки рівня кваліфікації. У всіх цих змінах найважливіші слова є «справжні», «дієві», «ефективні», а не «імітовані», «дискредитовані», «спаплюжені», як воно є наразі.
Що стосується перспектив змін на краще, то я вважаю, що перспективи є завжди. Це питання боротьби добра зі злом, яка є нескінченною. Розраховувати, що ми колись будемо жити в суспільстві янголів, не доводиться, адже в людському світі завжди знайдеться місце для людських вад. Завдання кожного, хто хоче, щоб він і його діти жили в безпечному та успішному суспільстві, має полягати в тому, щоб постійно прикладати необхідну долю зусиль і врівноважувати злі наміри. Безпосередня участь у призначенні достойних людей, контролі над їхньою діяльністю, висвітлення суттєвих хиб і помилок – це і є завдання нормального громадянського суспільства. Якщо суспільство не буде виконувати цю свою базову роль, сподіватися на оздоровлення держави не варто.
Що стосується ситуації зараз, у цілому я не задоволена тим, що відбувається в більшості державних органах та інституціях. У деяких органах, за якими я маю можливість спостерігати більш прискіпливо, проглядається рух у зворотному напрямку. Повертають безсоромні корупційні схеми, людей з поганою репутацією, замінюють компетентні кадри на «політично доцільні», відбувається ручне управління відповідними процесами. Це лякає, це злить, але водночас, підштовхує до активних дій. Ми на шляху, складному шляху, та куди цей шлях нас заведе, вирішувати нам.
