Юрій Шинкарчук, генеральний директор «Укр-Китай Коммунікейшин» – компанії, яка вже понад 15 років допомагає українським бізнесменам успішно вести справи з Китаєм, супроводжуючи їх у питаннях логістики, а також фінансуванні закупівель. «Укр-Китай Коммунікейшин» високо цінує своїх клієнтів і завжди щиро відкрита для допомоги, полегшуючи життя тисячам українців. Спеціально для наших читачів, ми взяли інтерв’ю в пана Юрія, щоб поговорити про подібності та відмінності між такими далекими Україною та Китаєм. Що з цього вийшло? Читайте нижче!
Юрію, коли та в чому побачили перспективу співпраці з Китайською Народною Республікою?
Ми починали бізнес ще в далекому 2005 році, коли Китай не був таким комфортним і розвиненим як зараз. У ті роки, великою проблемою був контроль якості та кількості продукції. Тоді не було людей, які допомагали розв’язувати бізнес-проблеми, наприклад, з браком товарів. Ми спочатку взялися розбиратися зі своїми труднощами, а потім, побачивши попит на ринку, почали допомагати іншим підприємцям. Поступово бізнес у Китаї ставав більш цивілізованим, почали з’являтися онлайн-майданчики для торгівлі, як-от «Alibaba», які допомагали комунікувати закупникам і продавцям. І хоч частина наших послуг стала непотрібною, комплексний супровід задач українських бізнесменів залишився актуальним.
Як світова криза, спричинена COVID-19, вплинула на Ваш бізнес?
Під час кризи ми стали згуртованішими, тепер співробітники добираються разом на роботу, не користуючись громадським транспортом. Жодний процес не був зупинений ані в Китаї, ні тут. Карантин проходив із закоченими рукавами: нам довелося працювати, певно, разів у п’ять більше, ніж зазвичай. Улітку все більш-менш стабілізувалося. Я радий, що моя команда з цим справилася попри маленьку кількість сну та короткий відпочинок. Ми звикли завжди працювати на 100% і відповідати за свої результати!
Чи навчив чомусь COVID-19 людство?
Це вірус, а вірусів у нашому житті багато. Треба займатися своїм здоров’ям та імунітетом, це відповідальність кожної людини. А лікарі можуть нам лиш допомагати. Чи навчив чомусь людство? Звісно. Під час першої хвилі, коли люди мало що знали, було багато негативу. А ті, хто хворів, взагалі вважались «ізгоями». Хочу вірити, що люди стануть більш толерантними. Також було багато банкрутств. Хтось вистояв, але не вийшов на позитивні показники. Світова економіка гальмується. З позитивного боку, криза завжди чистить ринок від слабких бізнесів і неблагонадійних партнерів. Люди не можуть багато подорожувати, але мають класну можливість провести час із сім’єю. Тут немає однозначної відповіді. Ми розглядаємо кризу з перспективи китайської філософії – або проблема, або можливість. Друге цікавить нас більше.
Як у порівняльному аспекті Ви оцінюєте Пекін і Київ? У чому схожі китайці та українці, а в
чому полягає суттєва відмінність?
Київ – рідний, комфортніший, дешевший для життя, а Пекін, як не крути, інша країна. Країни дуже схожі своїми цінностями, наприклад, сімейними. Якщо казати про відмінності, у Пекіні, з його багатомільйонним населенням, ти просто не помічаєш черг ні в лікарнях, ні в магазинах, ні в метро. На дорогах там складніше потрапити в затор, ніж у Києві. Велика різниця полягає в тому, як влаштоване містобудування. Це заслуга управлінців, які задумуються про майбутнє. Думаю, що китайські міста можуть слугувати нам гарним прикладом. Чого тільки варті їхні багатоярусні парковки.
Китайцям важливо, що вони їдять. На першому місці якісна їжа, все інше – потім. В Україні іноді, здається, неважливо що ти їси, краще купити собі на швидку руку. Українці часто поспішають, нам потрібно все тут і зараз. У Китаї все зазвичай дуже планомірно, на перемовинах рідко хтось домовляється в перший день.
Вже довго ведуть дискусії щодо посилення впливу Китаю на міжнародній арені. Якими є Ваші прогнози?
Я думаю, що точка неповернення вже досягнута. Мені навіть здається, що розподілу на «хто сильніший» як такого не буде. Китай уже попереду, він має величезну швидкість. При чому не тільки в економіці. Так, там є питання з добробутом людей, якщо порівнювати зі Сполученими Штатами. Але давайте тоді порівнювати їжачків з їжачками. Споживче кредитування в Китаї почалося десь у 2009-2010 роках. В Америці – у далеких 50-тих. Там беруть кредит усі та завжди. У Китаї такого немає. Це теж впливає на добробут. Я думаю, що найближчими роками Китай покаже хто тут лідер всьому світу.
І зауважте, скільки китайської молоді отримує освіту за кордоном. У Штатах університети заповнені китайцями, у деяких навіть квоти є, щоб не було так багато. Частина з них повертається, частина запускає бізнес, підтягує родичів, знайомих. Або інвестує в Китай, бо якщо ти чимось займаєшся, виробництво все одно буде потім у Китаї. Такий експорт людського ресурсу дає Китаю ще й величезний імпорт благ. Після того, як його громадяни набираються досвіду в інших країнах, вони повертаються, а потенціал Китаю збільшується. Поки що мені здається так, а далі подивимось.
Чи схожі Китай та Україна в питанні екології?
Колись я жахнувся, бо на вулиці в Китаї додаток з погодою видав мені температуру, а біля повітря було написано «небезпечно для життя». Тоді я зрозумів чому багато людей носять маски, хоч вони не дуже рятують. У той день мені захотілося посидіти в готелі, а не гуляти на вулиці. Водночас в Україні, де не так сильно розвинене виробництво, влітку був один з найвищих рівнів забруднення повітря у світі. Ми начебто нічого такого не робимо, а дихати нічим. Тому веселіше щось робити.
Екологія – це велика відповідальність, але одночасно з цим людям потрібно прищеплювати також особисту відповідальність. Коли її немає, результату не буде. Багато хто закриває очі на шкоду природі, коли їхні підприємства працюють і приносять великий прибуток. Потрібно змінювати це насамперед у головах людей. Зрозуміло, що в майбутньому природа не буде такою, як зараз. Тому що ми на неї впливаємо. Як розв’язати це питання? Не знаю, тут не можна сказат напевне. Думаю потрібно починати з себе. У нас величезні можливості поліпшувати вплив на природу. Ми навіть не сортуємо сміття. Отак з кожної голови, з кожної квартири, будинку, мікрорайону починаються великі зміни. Один з варіантів як допомогти планеті – проводити глобальні акції, як-от «Озеленення України». Величезна подяка людям, які взяли на себе організацію такого масштабного проєкту, провели всі зустрічі, змогли залучити однодумців. Найскладніше – почати. Ми готові надалі долучатися до подібних проєктів. Просто зазвичай бізнес сфокусований на іншому. Але коли з’являється можливість взяти участь у таких проєктах, я впевнений, що багато залюбки нею користуються!
