Оксана Чепіль – успішна адвокатка та підприємиця, турботлива мама та справжня бізнеследі. Надихнувшись культовим американським серіалом, мавши запальну мрію, одразу після закінчення Дрогобицької гімназії, на межі тисячоліть дівчина майнула підкорювати зовсім новий і такий далекий континент – Північну Америку. Детальніше про життя пані Оксани за кордоном, її професійні успіхи та душевні переконання – у неймовірно цікавому інтерв’ю для «Business Woman».
«Жінка може все або й більше», – такий девіз нашого журналу та, здається, Ви, пані Олено, підходите для цього вислову найбільше. Ви дуже багато працюєте, чи вдається серед тої робочої метушні знайти час для родини?
Найперше хочу подякувати Вам, пані Надіє, за запрошення до журналу, а також за Вашу надзвичайну роботу для підтримки жінок у бізнесі. Те, що Ви робите для жінок нашої громади, насправді є унікальним. Ми живемо в Канаді, де треба багато працювати, й інколи не встигаємо навіть зупинитися на хвилинку, щоб насолодитися якоюсь мірою своїми успіхами. Ви робите акцент на тому, що варто зупинятися, похвалити себе та йти далі, уже з новими силами. Мені приємно читати про чужі досягнення, вони також мене надихають на мої подальші кроки.
Мене часто можна побачити в офісі далеко після 6-ої години вечора. Бувають дні, коли справи не відпускають допізна. І знаєте, час – найцінніше, що в нас є. Я намагаюся якомога більше його виділити для родини. На жаль, його не так багато, як би нам всім хотілося – такі реалії життя. Але коли ми разом, це найщасливіші хвилини. Ми стараємося влаштовувати собі подорожі, навіть якщо вони й короткі. Інколи готуємо разом вечерю, дивимося якийсь сімейний фільм, що розслаблює, чи просто любимо посидіти за келихом червоного вина та подискутувати на якусь тему або разом помріяти про майбутнє. У будь-якому разі бути з родиною – це найщасливіші для мене хвилини.
Мати диплом юриста та бути юристом – то дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Розкажіть про
своє навчання. Це ж довготривалий процес. Чи не хотілося на якомусь етапі зупинитися? Що саме
Вас спонукало до продовження та долання проблем чи навіть страхів?
Бути юристом – найбільша моя мрія, яка мусила здійснитися. Саме ця мрія і давала мені сили боротися з усіма труднощами на шляху до її здійснення. Я вступила відразу в 5 вишів в Англії. Вибір серед них був нелегким, адже університети мали різні пропозиції. Важко було обрати найкращий серед кращих. Зрештою я зупинилася на Кентському університеті, який знаходиться неподалік від Лондона. Окрема вдячність викладачам за цікавий підхід до викладання. Навчальний процес видавався дуже неординарним. Практично не було відчуття важкості, просто того матеріалу було дуже багато. Тому вільного часу практично не було, бо треба було багато вчити. Сам університет, особливо юридичний факультет, має репутацію «критичного мислення», і цей елемент навчання був мені до вподоби. Важливо, що це була не тільки суха теорія та юридична термінологія, як зазвичай це буває. Там навчальна програма формує студента як особистість і професіонала одночасно.
Ви дуже швидко вийшли з декретної відпустки. Чи не хотілося себе трохи побалувати, посидіти
дома?
Все вірно. Моя відпустка тривала тільки 5 днів після народження сина Домініка. У Канаді ми з чоловіком одні, оскільки батьки живуть в Україні, сестричка в Америці. Розпочинаючи свій бізнес, ми вклали дуже багато ресурсу. І тут зараз навіть не про фінансову сторону. Я не можу просто все зупинити та піти. Є колектив, який збирався не за один рік. Я дуже ціную все, що в мене зараз є та не можу просто поставити на паузу. Від мене залежить не тільки моя родина, а й інші люди, з якими я працюю. І мої клієнти! Вони також чекають на мою допомогу. Тому довготривала відпустка навіть не розглядалася як варіант.
Перші три місяці за сином доглядав мій чоловік, а потім прилетів батько з України, і це нам суттєво допомогло. Зараз Домінік відвідує дитячий садочок. Йому дуже подобається бути з дітками, і він з радістю щодня біжить туди. До речі, він не наймолодший у групі. Є дівчинка, яка з 8 місяців почала відвідувати садочок, наш син – з 11 місяців.
Зараз Ви досить відома юристка в громаді, а як шукали своїх перших клієнтів?
Моїми першими клієнтами були мої друзі. Пізніше це були друзі друзів, а потім коло розширилося ще більше. Внаслідок цього в громаді з’явилася ще одна україномовна юристка. Людям краще ходити до своїх, а я з радістю працюю з українцями. Тут два важливі моменти для мене: розуміння, що я можу допомогти, і що допомогти саме землякам. Це мене направду дуже тішить.
Також у пошуку нових клієнтів не менш важливим був той факт, що внаслідок гарних стосунків з одним з агентів, я, можна так сказати, «успадкувала» практику адвоката John La Berge з понад 35-річним досвідом. Ще через рік наша юридична фірма об’єдналася з відомим адвокатом у Торонто Орестом Осмаком. На сьогодні він практично завершив свою практику, однак він разом з дружиною досить серйозно нам підставили плече у свій час, і я це дуже ціную.
Розкажіть про свій колектив. Ви вимогливий керівник?
О, це запитання, мабуть, до моїх асистенток. Однак хочу відзначити, що мені дуже пощастило з колективом. На сьогодні в мене 3 асистентки, Таня, Адиля та Шарнелль. Наша робота буде успішною, якщо ми вкладемося в терміни. Найголовніше в нас – це строки виконання. Але є ще робота з клієнтами, яка вимагає неабиякого зосередження. Тут треба вміти аналізувати, швидко приймати важливі рішення. Дівчата виконують свої обов’язки дуже старанно, віддано та навіть з насолодою. Я це бачу та дуже тішуся з того. Бо в роботі має велике значення чи ти її любиш.
Зовсім нещодавно Шарнелль впровадила новинку, яку ми жартома поміж собою навиваємо ритуалом «Тhe Wall Street Bell». Після кожної купленої або проданої нерухомості, яка зареєстрована в Земельному кадастрі, лунає дзвін. Його, мабуть, чують усі організації, які розташовані по сусідству (посміхається). Для нас цей дзвін є офіційним завершенням роботи над проєктом. Колись чула такий вислів: «Якщо хочеш іти швидко – іди сам. Якщо хочеш іти далеко – ідіть разом!» Це про нас. Мій успіх – це мій колектив.
Звідки Ви родом? Чи не важко було освоюватися в новій країні? Здається, Ви навчалися в США?
Я народилася в Маріуполі, але коли була ще маленькою, батьки переїхали до Дрогобича, що на Львівщині. У гімназії пролетіли мої шкільні роки. Несамовите бажання відвідати Америку з’явилося, коли я захопилася серіалом «Беверлі-Гіллз, 90210». Емілі Валентайн моя улюблена акторка. Я хотіла бути як вона: жити в країні, де завжди сонце, пальми та величезні можливості.
У 1999 році моя мрія здійснилася, і я була на 7-му небі від щастя, уже сидячи в літаку до Америки. Залишивши вдома родину, друзів і багатенько спогадів, я летіла на зустріч новому. Життя в Америці виявилося не таким гламурним, як у серіалі. Я залишилася зовсім одна за тисячі кілометрів від рідної домівки. Однак, не було часу сумувати, я поринула в навчання та роботу. Життя студента – це постійна нестача грошей і водночас велике збагачення, адже в мене з’явилися нові друзі. Я закінчила коледж, знайшла першу серйозну роботу, ще й моя однокласниця з Дрогобицької гімназії переїхала до Нью-Йорка. Життя почало налагоджуватися.
У якому напрямку Ви працюєте? Знаю, що допомагаєте з реєстрацією нерухомості. З яких
питань до Вас можна ще звертатися?
Так, все вірно! Наша фірма спеціалізується на праві нерухомості: оформлення купівлі-продажу нерухомості, землі, котеджів (дачні будиночки), комерційні об’єкти, оформлення фінансування, зокрема приватних позик. Ми також оформлюємо перепис майна та готуємо заповіти.
Олено, зараз, попри постійні розмови про гендерну рівність, жінок при владі чи на керівних
посадах, чи в судах не так багато. Як Ви вважаєте, чому? Де ми програємо? Жінкам не вистачає
впевненості в собі чи часу для самовдосконалення, чи наполегливості до здійснення своєї мрії? Яка
причина тому? І як це змінити?
Гендерна нерівність – це глобальна проблема та результат складних процесів упродовж довгого часу. Сам факт, що ми можемо розмовляти на цю тему, уже є прогрес. Однак, назагал цей процес не є глобально однаковим. Сара О’Коннор була першою жінкою-суддею Верховного Суду Америки, призначеною на цю посаду в 1981 році. Берта Вілсон – перша жінка-суддя Верховного Суду Канади, призначена в 1982 році. Коли суддя Берта Вілсон вирішила вступити до університету на юридичний факультет, то декан сказав їй: «Поверніться додому та займіться в’язанням». У 2007 році Ненсі Пелосі стала першою жінкою-спікером Палати представників США. Ця позиція, до речі, існувала понад 200 років. Як бачимо, проблема довговічна та була ще гіршою, ніж тепер.
Колись навіть у законі було прописано, що «зґвалтування не існує в подружніх парах», і сексуальне насильство чоловіка проти жінки не несло кримінальної відповідальності. Сьогодні нас це просто вражає, а тоді це було за правило. Згідно із законами в Англії, жінка донедавна вважалася власністю чоловіка та, виходивши заміж, давала безповоротний дозвіл на сексуальні стосунки, по суті дозволяючи подружні зґвалтування, і звільняла чоловіка від кримінальної відповідальності.
Лише в 1991 році в Англії було перше рішення внаслідок слухання справи «R v R», яке скасувало цей абсурдний закон. У штаті Міннесота, що межує з провінцією Онтаріо, закон, який дозволяв подружнє насильство, був скасований тільки у 2019 році! Усі ці приклади чітко висвітлюють проблему нерівності, яка була та продовжує бути санкціонованою урядом, судовою системою, відсутністю належної освіти та часто досвіду, щоб отримати керівну посаду. Легендарна суддя Америки Рут Бейдер Гінзбург якось сказала, що «жінки досягнуть справжньої рівності, коли чоловіки розділять з ними відповідальність за виховання наступного покоління».
До речі, про чоловіків! Чи допомагає Вам чоловік і чи сприймає Вашу жіночу незалежність і
постійну зайнятість?
Мені дуже поталанило з моїм чоловіком. Так, він нормально сприймає мою нескінченну зайнятість, хоч інколи нагадує, що я повинна мати час для нього та для сина. Також він дуже допомагає мені у вихованні дитини. У його родині цим займалася мама, і мені трохи забрало часу переконати його, що доглядати за сином може так само й батько, як і мати. Перших 4 місяці після народження дитини він добре справлявся зі своїм завданням. Звісно, було важко всім: і морально, і фізично. Але потім прилетів тато з України та суттєво нам допоміг. Так що, як бачите, чоловіки в моєму житті мені багато допомогли. Добре кажуть, що за спиною сильної жінки завжди стоїть сильний чоловік, і навпаки. Дуже допомагає «дивитися» однаково на речі. Він змінився, одружившись зі мною, і я також.
Не побоюся бути нескромною та скажу, що зміни відбулися в кращу сторону як у нього, так і в мене. Порадьте нашим читачкам, де брати сили та впевненість у собі? Як не боятися?
На моєму прикладі, сили треба знаходити в позитиві та відпочинку. Не можна заганяти себе роботою, бо ресурс вичерпається, і людина не зможе отримувати насолоду від життя. І працювати, до речі, також не зможе. Тому користі від того мало. Силу мені дає моя сім’я, а натхнення я черпаю з кожної справи, над якою працюю. Головне все правильно збалансувати. Тоді й насолоду будете отримувати від роботи, життя, і будете почуватись абсолютно щасливими.
Про що Ви мрієте?
Насправді мрій багато. Якщо конкретно, тепер мрію, щоб закінчилася коронавірусна пандемія. Хочеться повернутися до звичного, нормального життя. Хочеться, щоб у нашій громаді продовжувала зростати кількість бізнесу, яким володіють жінки. І, звісно, успіху всім нам!
Автор: Надія Яшан, директор закордонного представництва журналу Business Woman в Канаді (м. Торонто)
