Авторські прикраси бренду Zarmilkas — це витончене поєднання глибоких українських символів і сучасного стилю, який пасує жінкам у будь-якій точці світу. Засновниця бренду, Людмила Шанська, розповідає, як творити красу під час війни, масштабуватись за кордон, залучати гранти й не чекати «ідеального моменту» для дії.
Розкажіть про Ваш бізнес. Як він змінився за останній рік? Що довелося змінити або впровадити нового?
Я займаюся виробництвом прикрас ручної роботи. Наша продукція зараз більше орієнтована на етнічну тематику — це прикраси в сучасному українському стилі, які поєднують у собі глибину традицій і водночас дуже актуальний, елегантний вигляд.
Це аксесуари, які можна носити щодня — на роботу, на прогулянку, на побачення чи на івенти. У нас є навіть сумочки, які чудово поєднуються з вечірніми сукнями. Вони не просто прикрашають образ, а додають тонкий український колорит — вишуканий, витончений, без надмірностей. Саме це ми намагаємося передати у кожному виробі — український дух, поданий елегантно й стильно, щоб такі прикраси могли носити жінки не лише в Україні, а й по всьому світу. За останній рік ми брали участь у численних міжнародних виставках і показах — представляли наші вироби в Парижі, Мілані, Венеції, на Гран-Канарії. Також розвиваємо напрям співпраці з Туреччиною та розширюємо горизонти на іноземних ринках.
Сьогодні головне — зберігати стійкість і стабільність. Якщо чесно, рік був не стільки про зростання прибутків, скільки про утримання позицій. Наша основна мета — залишитися на плаву, зберегти команду, робочі місця й водночас інвестувати у розвиток за кордоном. І нам це вдалося.
Чи залучали ви грантове фінансування? Які проєкти або ідеї вдалося реалізувати завдяки цьому?
Так, ми застосовували грантове фінансування. Йдеться про 250 тисяч гривень, які надаються одному ФОПу. Ми працюємо за партнерською моделлю, тож у нас кілька ФОПів на партнерських умовах. Завдяки цьому вдалося використати грантові кошти на розширення асортименту. Ми додали виробництво одягу, зокрема сорочки, що в свою чергу чудово поєднується з основним товаром нашого магазину – брошками.
Часто клієнтки казали: «У мене немає такої сорочки, не знаю, де купити». Саме тому ми розширили асортимент і додали швейні вироби. Для цього було необхідно закупити швейне обладнання та створити додаткові робочі місця для швачок — саме на ці потреби пішли перші гранти.
Також ми отримали грант на розвиток відділу маркетингу: закупили обладнання для зйомки якісних фото та відео, а також розширили команду маркетологів.
Які нестандартні рішення чи інноваційні підходи ви застосовуєте у своїй справі зараз?
Нестандартні рішення? Напевно, не можу сказати, що йдеться саме про якісь технологічні інновації.
Але наша ключова мета — створювати моделі й дизайни, які поєднують глибоке вивчення української культури з сучасністю. Ми працюємо над тим, щоб наша продукція була актуальною і зрозумілою не лише в Україні, а й у всьому світі.
Наші прикраси — це не те, що має «кричати» про національну ідентичність. Це, радше, про делікатні, елегантні акценти, які дають зрозуміти: «Я з України», — але роблять це витончено, зі смаком. Саме така естетика — вишукана, глибока, автентична — для нас є головним вектором у створенні колекцій. І ця робота — над дизайном, над змістом, над балансом між традицією й актуальністю — є для нас справжнім пріоритетом.
У чому ваш особистий секрет енергії, краси та спокою в час турбулентності?
Мій особистий секрет енергії, спокою й краси — у тому, щоб щодня насолоджуватись життям.
Я зараз на відпочинку й, чесно кажучи, саме сьогодні задумалася: у той час, як люди в різних країнах гуглять “Чи буде Третя світова війна?”, українці запитують: «Де дешевше відпочити влітку в Україні?» Ми навчилися жити тут і зараз. Максимально любити своїх дітей, повністю віддаватися роботі, радіти кожному дню, бо він просто є.
Нас, українців, війна навчила бути вдячними Богу за просте: за те, що ми прокинулися, що наші рідні живі. Не треба чекати «потім», аби почати жити, відпочивати, дякувати. Кожна мить — це вже можливість. І, мабуть, саме це дає мені найбільше сили. Звісно, мене дуже надихає спостерігати, як ростуть і розвиваються мої діти, як вони реалізовують себе. Це захоплює, дає мені ще більше енергії — підтримувати їх, бути поруч, розквітати разом із ними.
Що б ви сказали жінці, яка тільки мріє про власну справу, але ще вагається?
Ми не маємо дуже багато часу. Ніхто не знає, скільки саме днів йому відведено. Тому – навіщо відкладати щось на потім, якщо можна почати вже сьогодні? Краще спробувати — і навіть якщо не вийде, буде розуміння: я зробила спробу, я діяла. Це набагато краще, ніж роками планувати, чекати якогось «ідеального моменту», який може так і не настати.
Моя філософія проста: пробуй. Раз, другий, третій. І я переконана: якщо людина наполегливо пробує, вона обов’язково досягне свого. А той, хто чекає — моменту, грошей, людей, дозволу, ідеальних обставин — може ніколи не рушити з місця. Бо, чесно кажучи, грошей завжди буде недостатньо. Я можу сказати точно: чим більше заробляєш, тим більше хочеться — вкладати, розвивати, масштабуватись. Потреби ростуть разом із можливостями. Тому не бійтесь пробувати. Найгірше — не діяти взагалі.
Читайте також: Учасники Міжнародного форуму висадили дерева на території Державного податкового університету
Фото: з архіву Людмили Шанської