Скрипник Ірина Леонідівна — засновниця клініки «Іріс Дент», лікар-ортодонт, викладач кафедри ортодонтії НМУ ім. О.О. Богомольця. Вона створила сімейний медичний бізнес, який пройшов революцію, пандемію й повномасштабну війну, але зберіг принципи, команду й довіру пацієнтів.
У розмові з Business Woman — про професію “всупереч моді”, відповідальне впровадження інновацій, медицину без потокового мислення та роль здоров’я у відновленні країни.
Сьогодні стоматологія вважається престижною і фінансово привабливою сферою. Але Ви обрали її тоді, коли вона не була популярною. Чому?
Коли я вступала до медичного інституту, стоматологія зовсім не мала того статусу, який має зараз. Навпаки — вона вважалася непопулярною спеціальністю. Часто туди вступали ті, хто не пройшов на лікувальний факультет.
Я ж зробила цей вибір абсолютно свідомо — і з першого разу. Поштовхом став особистий досвід. У шкільні роки я мала дуже неприємний візит до стоматолога. Це був страх, біль, відчуття беззахисності. Але пізніше я зустріла лікаря, який повністю змінив моє сприйняття професії. Я побачила, що стоматолог може працювати делікатно, уважно, без травматичного досвіду для пацієнта.
Тоді я вирішила: хочу стати таким лікарем. Хочу створити інший стандарт — без страху й болю.
Цікаво, що водночас у мене була можливість вступити до педагогічного інституту без іспитів. Я мала здібності до біології та хімії, брала участь в олімпіадах. Багато хто бачив мене в педагогіці. Але я обрала медицину.
І водночас, певною мірою, доля все одно повернула мене до викладання — сьогодні я поєдную практику з академічною діяльністю.
Чому саме ортодонтія?
Тому що ортодонтія — це не просто напрям стоматології. Це інша філософія. Терапія чи хірургія працюють із наслідками. Ортодонтія ж працює з розвитком, з гармонією, з формуванням правильних функцій зубощелепного апарату. Це стратегічна спеціальність. Вона потребує бачення наперед, системного мислення, глибокого розуміння фізіології.
Ще студенткою я активно займалася наукою: працювала в гуртках, брала участь у дослідженнях, допомагала викладачам у підготовці наукових робіт. Саме тоді сформувалося моє переконання: справжній фахівець має опиратися на фундаментальні знання.
Сьогодні, викладаючи в НМУ ім. Богомольця, я намагаюся передати студентам цю ж позицію. Практичні навички важливі. Але без глибокої теоретичної бази вони можуть перетворитися на механічне виконання процедур.
Ринок медичних технологій стрімко розвивається. Як Ви ставитеся до інновацій?
Я завжди кажу: інноваційність не дорівнює новизні.Сьогодні з’являється дуже багато нових матеріалів, апаратів, методик. Виробники активно їх просувають. І часто молоді лікарі сприймають це як можливість швидкого заробітку. Але медицина — це не простір для експериментів заради моди.
У клініці «Іріс Дент» впроваджуємо нові технології лише після ретельного аналізу доказової бази, міжнародного досвіду та клінічних результатів. Ми даємо собі час оцінити ефективність методики, зрозуміти її довгострокові наслідки для пацієнта.
Для мене інновація — це не блискучий апарат. Це глибоке розуміння фізіології та збереження здоров’я людини.
Клініка «Іріс Дент» — це сімейний бізнес. Як народилася ця ідея?
Клініку заснували у 2011 році. Це була свідома сімейна ініціатива. Першим директором став мій чоловік — лікар-гінеколог-онколог. Сьогодні до команди долучилася і донька — лікар-ортодонт із міжнародною освітою (Іспанія, Італія, Велика Британія).
Назва клініки поєднує імена нашої родини: Ірина, Сергій, Тамара. Але водночас вона асоціюється з квіткою ірис — символом гармонії, витонченості й глибини.
З першого дня обрали стратегічний шлях: працювати легально, інвестувати в обладнання, у стандарти якості. Ми отримали грант Європейського банку розвитку для проходження міжнародної акредитації. Це був непростий, але дуже важливий крок.
Принципово працевлаштовуємо співробітників офіційно. Інвестуємо не в зовнішній пафос, а в обладнання, навчання, комфорт пацієнтів.
Ви свідомо не будуєте мережу?
Так. Я не підтримую потокову модель медицини. У нас великі кабінети, комфортний простір, персоніфікований підхід. Ми знаємо своїх пацієнтів: супроводжуємо їх комплексно. Медицина — це не фабрика. Це персональна відповідальність за кожну людину. Для мене важливіше зберегти якість і довіру, ніж масштабуватися заради кількості.
Ваш бізнес пережив революцію, ковід і війну. Що допомогло вистояти?
Ми жодного разу не працювали в умовах повної стабільності. Але саме це сформувало нашу стійкість. Усе реінвестували в розвиток: спочатку простий рентген-апарат, потім панорамний, згодом комп’ютерний томограф. Зростали поступово й виважено. І саме ця стратегія стала нашим фундаментом.
Ви є членами Асоціації медичного в’їзного туризму. Чому цей напрям був важливим?
Локацію клініки обирали з урахуванням логістики — близькість до вокзалу, аеропорту, наявність готелю поруч. До пандемії та війни активно розглядали розвиток медичного туризму. І стратегічно готові повернутися до цього напрямку після стабілізації ситуації.
Українська медицина має великий потенціал. Але для цього потрібні безпека і стабільність.
Яку роль, на Вашу думку, медицина відіграє у післявоєнному відновленні?
Ключову. Здоров’я — це основа відбудови країни. Стоматологія — це не лише естетика. Для людей, які повертаються з фронту або пережили травматичний досвід, якісне лікування означає повернення до повноцінного життя: можливість говорити, усміхатися, їсти без болю.
Але дуже важливо не шукати швидких рішень. Потрібно починати з діагностики, з розуміння системних процесів, працювати командно.
Що б Ви порадили тим, хто планує відкривати медичний бізнес?
Перше — інвестувати у фундаментальні знання. Друге — будувати сильну команду. Третє — працювати легально. Четверте — не гнатися за швидким прибутком. І п’яте — створювати простір довіри, а не потоку.
Бо медицина — це не просто бізнес. Це відповідальність за здоров’я людини та довгострокову якість її життя.
Ірина Скрипник створила клініку, яка стала островом стабільності у часи змін. Її модель — це поєднання науки, сімейних цінностей і стратегічного бачення. І саме такі підходи можуть стати основою майбутнього української медицини.
Читайте також: Поезія, що стала дипломатією: «Вірші з бійниці» Максима Кривцова в Бразилії
Фото: з архіву Ірини Скрипник