Ілона Солонина — Почесний консул України в Домініканській Республіці, координаторка МШДУ, власниця туристичного агентства та агентства нерухомості «Dominicana.life». Уже протягом дев’яти років вона проживає в Домінікані: «Тут казкова природа, прекрасний клімат для життя і відпочинку, але на сьогодні, як і в усьому світі, існують свої складнощі». Почесний консул поділилася, у чому полягали труднощі для українців та якою була реакція влади на критичні ситуації, розповіла про активність Української Громади.
Скільки українських туристів перебували в Домініканській Республіці на момент вторгнення в Україну? Із чим саме виникли проблеми?
Станом на 24.02.2022 в Домініканській Республіці перебували 3 тисячі українців, котрі через війну не могли повернутися додому. Зупинилося повітряне сполучення з Україною. Турагентства України відмовлялися сплачувати за туристів в готелях і не займалися організацією повернення їх додому або хоча б у сусідні з республікою країни. На жаль, готелі почали виставляти громадян України на вулицю. На момент 02.03.2022 в Домінікані без засобів існування лишилися 1 050 чоловік, щодня їхня кількість зростала приблизно на 280 осіб. Українці, які могли самостійно оплатити рейс, полетіли до тих країн, куди були наявні квитки. В інформаційному підборі рейсів і авіакомпаній їм допомагало посольство України на Кубі, я також була з ними на зв’язку цілодобово.
Що відчувала українська діаспора? Чи проводилися акції або мирні маніфести?
Українська Громада негайно підключилася до акції проти воєнного вторгнення в Україну. Ми організовували мирні маніфести «проти війни», наша Громада одразу включилася в допомогу своїм співвітчизникам. Домініканці й місцеві бізнеси сприяли розселенню тих людей, яким не було де жити. Громада допомагала щомога: люди комунікували з місцевими, закупляли продукти харчування для біженців, готували їжу, допомагали з медикаментами, організовували трансфер. Дух і патріотизм об’єднав нашу країну навіть вдалині від родини. Також відправили 1300 кг гуманітарної допомоги від домініканських громадян, котрим не байдуже горе нашої країни. Ми і зараз збираємо гуманітарну допомогу та кошти для України, у цьому допомагає фонд Тані Фернандес.
Якими були рішення уряду? Чого вдалося досягти у взаємодії між країнами?
2 березня я зустрілася з президентом країни Луїсом Абінадером і попросила організувати гуманітарну допомогу Україні та допомогти українським громадянам, які були на той час в Домінікані без засобів існування. Дії посольства України на Кубі не змусили довго чекати на себе: 4 березня із Пунта-Кани в Амстердам організували перший гуманітарний рейс, 283 українці вилетіли з Домінікани. А вже незабаром (9 березня) керівництво Домініканської Республіки разом з Міністерством туризму організували гуманітарний літак в Польшу, а невеликій кількості громадян і їхніх сімей, котрі через бомбардування в Україні залишилися без оселі, допомогли із житлом.
На вашу думку, які напрямки співпраці між Україною та Домініканою потрібно розвивати?
Розвиток міжнародних відносин між Домініканою та Украинїною це більше, ніж робота, це покликання душі, тісні контакти з людьми, розуміння питань та їх вирішення.
Як у представника Торгової палати України в Домінікані, у мене в планах розвиток економічних і торгових зв’язків між країнами. Ідеться про обмін здобутками спеціалістів у різних галузях економіки й культури, аграрного розвитку. У перспективі — вирішення питання про відновлення обміну студентами вищих навчальних закладів. Плануємо відкрити благодійний фонд для громадян, які потребують допомоги, та побудувати православний храм.
Де знаходите сили для подальшої роботи та активного життя? Що порадите українським жінкам?
На сьогодні важливим є терпіння і витримка, головне — віра в перемогу! Сили для подальшої роботи я відновлюю, коли залишаюся наодинці з природою та
прошу Бога допомогти у вирішенні термінових питань. Бо події і ситуації навколо настільки швидко змінюються, що вчорашні плани не актуальні. Тому треба не планувати, а діяти.
За допомогою чого ви «переключаєтеся» та відновлюєте ресурси?
Найбільша віддушина і відпочинок для душі у короткі періоди — моя сім’я: коханий чоловік, моя підтримка і допомога, син Домінік і донечка Емілі. У спілкуванні з ними я відчуваю приплив енергії і потребу продовжувати робити такі необхідні для наших співвітчизників справи.
Матеріал підготувала Анастасія Старченко
Фото з архіву Ілони Солониної
