Діаспорян об’днує любов до України

Міла Лугова, співголова медіа-комітету Українського конгресового комітету Америки [далі УККА] в штаті Іллінойс та головна редакторка платформи «Покоління Ї», розповіла читачам «БізнесWOMAN» про переїзд до Америки, діяльність УККА та думки української громади в Чикаго щодо геополітичної ситуації в Україні.

Міло, перш за все, розкажіть, як Ви потрапили до Америки й, власне, чому саме Український конгресовий комітет?

Я приїхала до США чотири роки тому разом з чоловіком та донечкою. Це був, відверто кажучи, крок у невідомість. У нас не було тут ні родичів, ані близьких друзів, і ми не знали, що буде завтра. Зупинитися вирішили в Чикаго: саме це місто має одну з найпотужніших українських громад у США. Оскільки в Україні ми були досить соціально активними, моя поява в УККА була лише питанням часу. Саме УККА є офіційним представником українських інтересів у Конгресі США, а це якраз те місце, де приймаються всі важливі рішення щодо українсько-американських відносин.

Які заходи УККА в штаті Іллінойс Вам найбільше запам’яталися?

Діяльність УККА має багато векторів. Що стосується заходів, то, мабуть, одним із наймасовіших і найпомітніших для звичайних американців, є святкування Дня Незалежності України в Чикаго. Цього року воно відбувалось протягом трьох днів і його відвідало багато тисяч людей, деякі приїжджали навіть з інших штатів.

Як представник діаспори, поділіться думками з приводу процесу реінтеграції Криму та Донбасу?

Реінтеграція повинна відбутися тільки тоді, коли будуть виведені всі російські війська і найманці, вивезена зброя та повернений контроль над кордоном. Також важливо, щоб усі переселенці мали змогу повернутися назад до своїх домівок, а українські ЗМІ отримали вільний доступ до людей. В іншому разі це буде повний фарс та замилювання очей міжнародній спільноті.

Які загальні настрої серед української діаспори в Чикаго стосовно зовнішньої політики України?

Якщо говорити про офіційну позицію, то діаспора сподівається на мир в Україні, але не будь-якою ціною. Є певні червоні лінії, які не можна перетинати, бо за ними вже здача українських інтересів. Поки Україна не поверне повний контроль над окупованими територіями, жодних виборів не може там відбуватися. Міжнародні санкції проти Росії повинні бути продовжені та поглиблені. Україна має продовжувати курсувати в бік Європи та НАТО. Також, діаспора з тривогою очікує на переговори у Нормандському форматі, бо Росія дуже вміло знайшла собі союзника в особі Президента Макрона. Звичайно треба розуміти, що діаспора складається з різних людей, які емігрували до США в різний час, а дехто вже тут народився. Відповідно, погляди на події в Україні й світі, та й на життя в цілому, можуть відрізнятися. І це нормально.

Як розвиваються українсько-американські відносини, враховуючи, що Україна нещодавно опинилася в центрі світового скандалу?

Безумовно, цей скандал зіграв проти України. В американських новинах слова «Україна» і «корупція» йдуть в одному реченні. США роками підтримували Україну, але зараз утворився так званий «політичний вакуум». Практично кожен високопоставлений чиновник, який працював над українсько-американськими відносинами протягом останніх двох років, був допитаний у справі імпічменту. Дехто пішов у відставку, а дехто був звільнений. Таким чином, справ для української діаспори значно додалося. Але це командна робота: уряд України має сприяти встановленню та зміцненню позитивного іміджу країни на міжнародній арені. Поки що до української зовнішньої політики є багато питань та зауважень.

На Ваш погляд, наскільки можливий імпічмент американського Президента?

Звісно, я не політичний експерт, але, судячи з доступної мені інформації, імпічмент цілком реальний. І оголосити його можуть ще до Нового року. Проте, потрібно усвідомлювати, що імпічмент — це оголошення офіційного звинувачення. Згодом, у Сенаті США Президента Трампа можуть або визнати винним і відсторонити від займаної посади, або залишити працювати й надалі.

Міло, а що об’єднує всіх діаспорян?

Насамперед любов до України. Попри надзвичайно насичене і не завжди просте життя, ці люди знаходять час і гроші, щоб допомагати Батьківщині, до того ж, багато хто має родичів, які там проживають. Коли я ще жила в Україні, то й гадки не мала наскільки багато робить для країни діаспора і теж піддавалася настроям типу «та що ви там за океаном знаєте?» і «легко любити Україну з-за кордону». Насправді, виявилось ой як нелегко! Набагато простіше займатися виключно своїми справами та турботами тільки власної сім’ї. Частина людей так і робить.

Ви обіймаєте посаду головної редакторки «Покоління Ї». Розкажіть коротко про проєкт і як з’явилася ініціатива його створення?

Пропрацювавши пару років як інтерв’юер для різних видань, я зрозуміла, що хочу створити власний медіа-проект, фокус якого буде спрямований на тих українців, які можуть слугувати орієнтиром для інших, особливо для молоді. До мене долучилося декілька журналістів з України, які мають бажання розповідати про таких людей. Наші герої — люди різного віку з різних сфер, яких об’єднує віра в себе і в Україну. Часто вони є першопрохідцями — кожен у своїй галузі, а їхні історії стають живою ілюстрацією того, як можна досягти успіху. Саме такі люди й формують громадянське суспільство та демонструють, що розвиток можливий навіть за складних умов.