Критики дедалі частіше висловлюють занепокоєння тим, що перша половина 2026 року була позначена порушеннями свободи віросповідання на державному рівні. У Південній Кореї було взято під варту до суду 95-річного релігійного лідера за обвинуваченнями, не пов’язаними з насильством; у Нікарагуа було заарештовано 80-річного католицького єпископа; а в Японії набуло чинності рішення про розпуск релігійної корпорації. Усі три випадки викликали широку критику, оскільки уряди, експерти ООН з прав людини, міжнародні правозахисні організації та академічна спільнота розглядають їх як порушення міжнародних стандартів у сфері прав людини.
Стандарти, погоджені міжнародною спільнотою
Свобода віросповідання є основоположним принципом, закріпленим у міжнародно-правових документах. Стаття 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ICCPR) гарантує свободу думки, совісті та релігії; стаття 25 гарантує кожному громадянинові право і можливість без будь-якої дискримінації брати участь у веденні державних справ і виборах; стаття 9 передбачає, що тримання під вартою до суду не повинно застосовуватися як загальне правило. Мінімальні стандартні правила ООН щодо заходів, не пов’язаних із тюремним ув’язненням (Токійські правила), встановлюють, що тримання під вартою до суду має застосовуватися лише як крайній захід. Правила Нельсона Мандели вимагають поваги до людської гідності всіх осіб, які перебувають під вартою, та забезпечення їм належної медичної допомоги. Від презумпції невинуватості до принципу релігійної нейтральності держави міжнародне право чітко визначає межі й встановлює стандарти, яких держави зобов’язані дотримуватися під час розгляду питань, пов’язаних із релігією. Проте проблема полягає в тому, що ці межі дедалі частіше порушуються як в авторитарних, так і в демократичних державах.
Південна Корея — взяття під варту 95-річного релігійного лідера
24 червня 2026 року в Південній Кореї 95-річного голову церкви Ісуса Сінчонджі, Лі Ман Хі, було взято під варту до суду за обвинуваченнями, серед яких — порушення Закону про політичні партії. Слідчі органи вважають, що він давав вказівки членам церкви вступати до певних політичних партій. Церква, зі свого боку, заявляє, що йшлося виключно про вільну участь віруючих у політичному житті країни, а також підкреслює, що протягом усього розслідування, включаючи проведення обшуків і вилучень, повністю співпрацювала зі слідством. Крім того, церква висловила глибокий жаль з приводу взяття під варту до суду 95-річної людини, назвавши ці дії «фактичним фізичним покаранням».
На щорічній конференції Європейської академії релігії (EuARe), що проходила в Римі з 30 червня по 3 липня, доктор Массімо Інтровіньє, засновник Центру дослідження нових релігій (CESNUR), зазначив, що «у країнах — членах Європейського Союзу взяття під варту осіб віком понад 80 років допускається лише у винятково рідкісних випадках», а також заявив, що «це затримання порушує міжнародне право, включаючи Правила Нельсона Мандели». Раніше міжнародні правозахисні організації, зокрема CAP-LC, подали спільну письмову заяву (A/HRC/62/NGO/236) на 62-й сесії Ради ООН з прав людини. У документі зазначалося, що південнокорейські політичні діячі використали факт вступу окремих членів церкви до політичної партії як доказ неправомірної змови між релігією та політикою, що суперечить положенням Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ICCPR). Також у заяві зверталася увага на те, що високопосадові державні службовці називали церкву «злочинною організацією», що є несумісним із принципом презумпції невинуватості.
Нікарагуа — арешт 80-річного єпископа з кардіостимулятором
29 червня в Нікарагуа поліція заарештувала 80-річного єпископа-емерита Хуана Абелардо Мату Гевару, який протягом багатьох років відкрито критикував релігійні переслідування з боку уряду Нікарагуа, після чого його було переведено до в’язниці суворого режиму. Єпископ переніс онкологічне захворювання та живе з установленим кардіостимулятором. Державний департамент США назвав арешт свавільним затриманням і вимагав його негайного та безумовного звільнення. Міжнародна організація Christian SolidarityWorldwide (CSW), яка займається захистом свободи віросповідання, також закликала владу припинити переслідування. Влада Нікарагуа заявила, що невдовзі після звернення США священнослужителя було «відправлено додому», однак станом на дату публікації ні його родина, ні близькі не змогли незалежно підтвердити його місцеперебування та безпеку. За даними CSW, лише у 2025 році було зафіксовано 309 випадків порушення урядом Нікарагуа свободи віросповідання. Взяття під варту літнього релігійного лідера з причин, не пов’язаних із насильством, має багато спільного з випадком у Південній Кореї.
Японія — попередження ООН у зв’язку з розпуском релігійної корпорації
У березні 2025 року Токійський окружний суд ухвалив рішення про розпуск Федерації сімей за мир у всьому світі та об’єднання (колишня Церква об’єднання), позбавивши організацію статусу юридичної особи. У жовтні минулого року чотири спеціальні доповідачі ООН спільно виступили із заявою щодо цього судового рішення. Вони попередили, що суд спирався на розпливчасте поняття «суспільного блага», яке може дозволити запровадження обмежень, що виходять за межі допустимого відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ICCPR). Попри це, 23 червня Верховний суд Японії остаточно затвердив рішення про розпуск. Унаслідок цього організація втратила податкові пільги та вступила в процедуру ліквідації активів. На відміну від Нікарагуа, Японія та Південна Корея вважаються визнаними демократичними державами. Це свідчить про те, що порушення свободи віросповідання вже не є проблемою, характерною виключно для авторитарних режимів.
Держава не може бути суддею віри
Усі три випадки об’єднує те, що ініціаторами відповідних дій виступили державні органи та судова система, а найсуворіші заходи державного примусу — взяття під варту та розпуск організації — були застосовані у справах, не пов’язаних із насильством. Міжнародні правозахисні організації та представники академічної спільноти одностайно закликають уряди всіх країн дотримуватися міжнародних норм, проводити сувору оцінку співмірності під час ухвалення рішень про взяття під варту людей похилого віку та відмовитися від стигматизації релігійних меншин. На їхню думку, захист прав релігійних меншин можливий лише тоді, коли рішення ухвалюються на основі перевірених доказів і з дотриманням належної правової процедури, а не під впливом суспільних упереджень чи стигматизації.
Чи може держава бути суддею віри? Саме це питання сьогодні ставить міжнародна спільнота, уважно спостерігаючи за подіями у трьох країнах у 2026 році.
Авторка: Марія Захарченко
Фото: Canva