Український бізнес пройшов етапи становлення під час однієї кризи та проживає свій розквіт в іншій. Олена Климчук, одна із перших підприємиць громади на Вінниччині, поділилася своїми думками щодо бізнесу та його розвитку в контексті свого регіону.
Із чого почалася історія Вашого бізнесу?
Напевно, із самого дитинства. Навчалась я професії, яка на той час була далека від підприємництва. Але десь на підсвідомому рівні ця сфера мені була близькою. Пам’ятаю, коли я ще маленькою приходила у маленький магазин і просто роздивлялася. Я не йшла за цукерками чи можливістю щось придбати. Мама Марія зазвичай хіба що за хлібом чи іншими дрібницями могла відрядити. Я йшла за атмосферою самого магазину.
Почала займатися підприємництвом у 90-ті з маленького столика біля дороги. То був час і великих можливостей, і великих випробувань. Особливо зимою (посміхається — прим. авт.). Потім був вагончик біля дороги (велике досягнення вже тільки тому, що столик доповнюють стіни і є стеля). Багато хто на подібному зупинявся. Мені хотілося більшого. Саме за тим столиком, з якого все починалося, бачила для себе більше. Хотілося рухатись далі. У мене була мрія мати свій власний комплекс-магазин.
Які професійні та особистісні якості допомогли вам стати успішною у своїй справі?
Якось так склалося (чи то я під такою зіркою народилася), що протягом всього підприємницького шляху мені нічого легко не давалося. Для мене успіх у власній справі — це не про зв’язки, а про важку роботу щодня, досить часто без вихідних і роками без відпусток. Підприємництво досить ревниве і вимогливе. Воно віддячує, тільки якщо викладаєшся на повну. Успішний підприємець, на мою думку, це про ставлення до людей. Мають бути цінності, які вищі за комерційну вигоду. Я глибоко переконана, що потрібно рухатися в Європу. Вибачаюсь за, можливо, пафосні слова, але для мене це не про плакат із лозунгом. Для мене це про напрямок. Потрібно постійно вдосконалюватися і добре робити свою справу.
Що для вас значить бути жінкою-підприємницею?
Це важке запитання, хоча б, здавалося, відповідь на цього має бути очевидною. Особливо, коли це справа, якою ти займаєшся більше двадцяти років. Якось ніколи не вистачало часу про це задуматися: звітності і перевірок багато (посміхається — прим. авт.). Для мене бути підприємцем — це, в першу чергу, довести собі, що я в змозі побудувати, налаштувати усі бізнес процеси і підтримувати робочим власний бізнес; бажання бути корисною для людей та незалежною від влади, від розміру мінімальних пенсій. Бути жінкою-підприємицею — це про незалежність.
Як і кожна, напевно, жінка, я досить імпульсивна у своїх бажаннях. Якщо я вже захотіла щось придбати, то все, тримайте мене! Я от просто візьму кредит в банку і потім відроблю його, але отримати бажане маю тут і зараз. При такій імпульсивності, ну от скажіть, чим мені займатися як не власним бізнесом? Для мене важливо бути незалежною у моїх рішеннях, і для цього я також готова викладатися, щоб претендувати на цю незалежність.
Що допомагає справлятися із труднощами? Які періоди були найважчими?
Думаю, наполегливість, кропітка праця і віра в те, що все буде добре. У кожен період було по-своєму важко, але поряд завжди були люди, які підтримували. Етап будівництва був досить нелегким. Перші труднощі показали себе майже відразу, буквально «вилізли» з котловану під будівництво. Пам’ятаю, як місцева влада поставила вимогу, що це не має стати недобуд у центрі громади. Було навіть організовано схід громади з тим, щоб вирішити, чи має бути дозвіл будувати. Протягом усіх важких років будівництва і до сьогодні поруч зі мною мій чоловік, допомозі якого я вдячна.
Останніми роками багато труднощів. Спочатку карантин, а тепер війна. Зараз важко як ніколи. Але ми тримаємося. Разом із сім’єю (ніхто з нас не залишив Україну), разом із моїм колективом (зараз це теж моя опора), разом із нашою громадою. Я наразі там, де я можу бути максимально корисною.
Хотіли б поділитися порадами на настановами для себе в минулому?
Звісно! Бути сміливішою у прийнятті рішень і більше вчитися. Сьогодні багато можливостей для розвитку. Ми ж вчилися на власних помилках і це був наш основний майстер-клас. Але я не скажу, що не задоволена. Загалом, моя мрія здійснилася, і вже за це я вдячна Богу і людям, які були і залишаються поряд. Я отримала від наданих життям можливостей максимум!
Матеріал підготувала Анастасія Старченко
Фото з архіву Олени Климчук
