24 квітня у Вірменії вшановують 111-ту річницю геноциду вірмен — трагедії, що розпочалася у 1915 році в Османській імперії та призвела до знищення близько півтора мільйона людей.
Щороку тисячі людей піднімаються до меморіального комплексу Цицернакаберд у Єревані, щоб віддати шану загиблим. Серед них — і українська громада, яка незмінно долучається до цієї ходи пам’яті, демонструючи солідарність із вірменським народом.
Представники української громади приходять до меморіалу, покладають квіти та вшановують пам’ять жертв як знак щирої поваги та людської солідарності. З роками це стало сталою традицією, що об’єднує людей навколо спільних цінностей — пам’яті, гідності та людяності.
Геноцид вірмен супроводжувався цілеспрямованим знищенням не лише мирного населення, а й національної еліти. Османська влада розпочала з арештів і вбивств представників інтелігенції — письменників, лікарів, духовенства, громадських діячів. Подальші депортації, масові страти та насильство призвели до загибелі близько півтора мільйона людей, а сотні тисяч були змушені покинути свої домівки.
Сьогодні ці події визнані геноцидом у більш ніж 30 країнах світу. Вони залишаються нагадуванням про те, до чого призводять безкарність і зневага до людського життя.
Для українців ця тема має особливе звучання. Український народ пережив власну національну трагедію — Голодомор 1932–1933 років, який забрав мільйони життів. Саме тому біль вірменського народу є зрозумілим і близьким для українців.
Попри те, що питання історичної оцінки цих трагедій і надалі залишається предметом міжнародного діалогу, між українським і вірменським народами існує глибоке взаємне розуміння та повага до пам’яті про жертви.
Пам’ять про минуле формує відповідальність за майбутнє. Саме через спільне вшанування і взаємну підтримку зміцнюється зв’язок між народами, які добре розуміють ціну життя, свободи та правди.
Читайте також: Відкриваємо Туреччину для українського бізнесу: як зареєструвати ТОВ
Фото: організатори заходу