Віктор Ющенко, третій Президент України.
Пане Вікторе, журнал «БізнесWoman» – це видання про успішних жінок бізнесу, політики та соціальної сфери. На Вашу думку, якою повинна бути українська жінка, щоб бути успішною в бізнесі і від яких факторів залежить її успіх в Україні?
Мені здається, що якщо оцінювати бізнесову перспективу в Україні, то ми ніколи ще не мали такого ділового та економічного потенціалу, в тому числі і в жіночому середовищі, який ми маємо зараз. Сьогодні за даними інституту економіки, на руках населення120 млрд доларів вільних немобілізованих коштів. Тобто, в середньому на кожного українця припадає 3 тисячі доларів незалучених у продуктивний економічний обіг. Все це через те, що люди не довіряють стабільності гривні, фінансовій системі, практиці урядування, владі. Існує комплекс недовіри. Тому люди все вкладають в іноземну валюту, а валюту – собі під матрац. Цей ресурс, 120 млрд. доларів, в 10 разів більший, ніж той, що ми сподіваємося, за 4 роки нам надасть МВФ. Насправді це активи, які в жодній із країн, принаймні Східної Європи, ні в кого не зустрічаються. Найкраще політику може творити жінка і жіночий рух. Це та тема, яка набагато ближча до жінок, через той інструмент, яким краще володіє жіноче ділове товариство. Бо жінка більш надійна, якщо ми говоримо про бізнес-стосунки та більш коректна у відносинах з державою. Приблизно 140 млрд доларів перебувають в наших суб’єктів господарювання за кордоном і, виходить, що в цілому, в нас 260 млрд доларів не знайшли призначення на фінансовому ринку України. Відповідно, ці кошти знаходяться в такій формі, що вони ніяк не працюють на національну економіку. Ця сума в 6 разів більша, ніж інвестиції, які ми отримали за 26 років незалежності України. Коли я ці цифри пробую співставити, що в нас могло б бути і якби хоча б 10 частину цього мобілізували, то я твердо можу сказати, що ми приречені і тут ми зобов’язані запропонувати план. Було б добре, якби такий план було започатковано урядом і він був би акцептований політичним парламентом. Як правило, це так і робиться, але в нас є складність в тому, що уряду сьогодні важко вийти в парламент і отримати політичний акцепт, тому що ми не маємо політичної більшості, до якої можна апелювати, яка може взяти на себе відповідальність. Це питання ми вже декілька разів обговорювали з Володимиром Гройсманом і якщо ми із сьогоднішнього дня починаємо міркувати про економічну версію для України – я б обрав економічну динаміку не менше 5-7% щорічного приросту ВВП і для цього є всі підстави. Це ми ще з вами не говорили про інвестиції: прямі, внутрішні та закордонні. Ми говоримо про той ресурс, який лежить просто у нас під ногами і через різні причини ми не можемо його мобілізувати на роботу національного економічного механізму. Що може цьому найбільше сприяти? Діалог. Діалог різних громадських ініціатив. Якщо ми бачимо, що в країні така ситуація, яка за стандартним механізмом не запустить кращий економічний план, тоді давайте збиратися за круглим столом, формувати економічну та соціальну ініціативу, яка могла б працювати.
У нас є багато запитань, пов’язаних з інвестиціями в Україні, створенням сприятливого клімату, але найбільше інвесторів турбує все, що пов’язано в Україні з корупцією, з судовою гілкою влади. Наскільки реально їх змінити сьогодні і що потрібно, щоб до нас пішли прямі інвестиції, які б могли конвертуватися у валюту і повернутися назад? Що потрібно змінити в Україні і які етапи мають бути, щоб ці зміни відбулися і щоб Україна стала процвітаючою державою, незалежною від МВФ і всіх інших фондів, які дають кошти, котрі потім доведеться повертати?
Я почну з того, що корупція ніколи не була причиною. Корупція – завжди наслідок. І тому, якщо ми розуміємо, як демонтувати проблему, то ми даємо відповідь, як демонтувати причину, яка породжує корупцію. Почну з такого прикладу: за свідченням міжнародних експертів, наш рівень тіньової економіки 50 – 56 відсотків. Міністерство економіки дає 48%. Я вважаю, що все-таки міжнародна оцінка більш точніша. Бо є сектори, де є 70% тіні, а є сектори, які працюють, власне, в тіні. Давайте запитаємо, чому 56% національної економіки працює в тіні. Це не кримінальна економіка, це тіньова економіка. Ми – треті в світі по тіньовій економіці і тут, мені здається, найбільша розгадка. Тіньова економіка – це реакція бізнесу на неправильну політику урядування. Тоді виникає питання: а в чому політика урядування не влаштовує бізнес?
Я декілька разів пропонував і уряду, і комітетам парламенту експеримент – запросити на ділову нараду осіб з українського бізнесу і запитати: «Ми уряд, і відчуваємо, що кожний другий із вас не працює в рамках закону з політикою урядування, починаючи від фіскальних відносин і закінчуючи землею, митницею і т.д. Що між нами відбувається? Чому ви тікаєте в такий час від держави?» Я на боці бізнесу, бо переконаний, що 56% тіні – це реакція на причину неправильної політики.
Бізнес дав би відповідь приблизно таку: «Шановний український уряд, я працюю в тіні тому, що мене практично не влаштовує ваша фіскальна політика». Другий скаже, що йому також не подобається політика адміністрування податків, коли 6 місяців не можуть повернути обігові кошти, які включені у виробничий обіговий цикл. Він не може фінансувати уряд 6 місяців безоплатно, а по суті незаконно. Третій відповість, що не подобається реєстраційна політика. Для того, щоб оформити в Києві будівельну площадку, потрібно десь два роки. Четвертий скаже, що не подобається регуляторна політика в тому чи іншому питанні. Комусь не підходять земельні відносини, іншому – питання митниці. Точно буде десь 8-10 глобальних зауважень, чому сьогодні бізнес не співпрацює з владою і тому обов’язок уряду – взяти половину із тих пропозицій, які рекомендує бізнес і за чотири місяці їх виконати.
В результаті цього ми приблизно через 6-8 місяців мали б статистику, що в нас тінь не 56%, а 36%. Що таке на 20% скорочення тіні? Це значить, що в нас немає дефіциту національного бюджету, національний банк не буде включати ставки для того, щоб операційні потреби уряду імітувати через емісію. В нас буде інфляція не 13,5-14,8%, а 2-3% в річному вимірі. І це, відповідно, приведе до того, що в нас економіка не падатиме на 14-17%, а буде рости на 5-7%. Ці ініціативи можуть бути дуже продуктивними і те, що в нас сьогодні представлено як політика урядування, то це не влаштовує ні уряд, ні прем’єра, ні Кабінет Міністрів, ні бізнес. І з таким рівнем тіні уже немає економіки ні в Латинській Америці, ні в Африці.
На Ваш погляд, хто ті жінки, які лобіюють українські інтереси і є успішними у сфері бізнесу?
На це запитання я вам дам відповідь після міжнародного форуму «БізнесWoman» 2018.
Ваші побажання жінкам, які хочуть змінити Україну на краще.
Українська жінка – жінка, яка в першу чергу є обдарована і одарована. Я багато часу присвячую вивченню національних культур, які в глибокому забутті або які не мають підтримки з різних причин. І одна із тем, яка вже багато років зачіпає мене – це трипільська культура. Вона залишила колосальний духовний, матеріальний і сакральний світ, який ми не вміємо читати. Центральний образ для неї є жінка, берегиня, рожениця, велика мати, яка зображувалась майже на кожному атрибуті побуту і не тільки. Зрозуміло, що це був істинний матріархат, в який глибоко вірили та вшановували, бо бачили в цьому суть життя, його продовження. Гадаю, що сьогодні ми маємо той час, коли багато речей із того, що нам бракує, могло б виходити з уст і поведінки жінки. В нас не вистачає високої моральної планки, яка дозволяла б апелювати до тих людей, які знаходяться в першому ряду суспільства, щоб проявилися обов’язки цих людей перед державою, щоб слугувати, а не чекати якихось окремих подяк. Нам не вистачає моральних національних авторитетів, тихих авторитетів, а не тих, що постійно ми бачимо зараз на екранах телебачення. І мені здається, що це все, цілком під силу здійснити жінкам.
Запис інтерв’ю відбувався у бурштиновому домі «Сонячне ремесло».
